Історія с. Нові Опачичі

Понеділок, 16 травня 2011, 10:02
Друк

село НОВІ ОПАЧИЧІ

Нові Опачичі - село, розташоване за 35 км від районного центру Макарів та за 50 км від обласного центру.
Найближча залізнична станція - Фастів, за 30 км.
Площа населеного пункту - 40 га, кількість дворів - 221. Населення станом на 01.01.2007 - 403 особи.

Про назву Опачичі існує такий переказ: колись давно цією місцевістю пролягав шлях, яким монахи ходили до Києва і, стомившись, зупинялися тут відпочити - опочити. Нібито відтоді це місце в народі почали називати Опачичами.
Сучасне село побудовано в 1986 р. на землях Козичанської сільської ради для переселенців із 30-кілометрової зони Чорнобильської АЕС. У вересні 1986 р. сюди переселилися жителі сіл Опачичі, Плитовище, Кам'янка і частково сіл Куповате, Оташів, Чистогаловка, Залісся - загальною чисельністю 756 осіб.
Разом із населенням повністю було евакуйовано Опачицьку сільську раду, фельдшерсько-акушерський пункт, магазин, колгосп їм. Першого травня, який розмістився в с. Козичанка Макарівського району зі своєю технікою та спеціалістами (назву господарства було збережено). За успіхи в розвитку сільського господарства п'ять колгоспників нагороджені орденом і медалями СРСР. Очолював колгосп понад тридцять років Ф.П. Самусенко.
Село проектував інститут "Волиньагро-проект". Будували його понад 2000 осіб 31 організації та підприємств Волинської області. Село має дев'ять вулиць. Здаючи його, будівельники дали йому назву "Волинське". Проте така назва не прижилась, і в 1991 р. за побажанням жителів зберегти назву села рішенням сесій Опачицької сільської ради, Макарівської районної ради, Київської обласної ради та Указом Президії Верховної Ради УРСР від 10 липня 1991 р. за підписом голови Верховної Ради Л. Кравчука новозбудованому населеному пункту Макарівського району затверджено назву Нові Опачичі.
У роки ВВв в районі с. Опачичі діяв партизанський загін ім. Чапаєва. 72 односельці-воїни Радянської армії та партизани удостоєні урядових нагород.
З 1987 р. сільську раду очолює Віра Петрівна Дишлюк, яка, завдяки своєму життєвому і професійному досвіду, вміло робить свою справу.
У населеному пункті розташовано сільську раду, ФАП, бібліотеку, магазин. Село має 8 км доріг з твердим покриттям. У 1993 р. село газифіковано, всі будинки заселено.

Останнє оновлення на Понеділок, 16 травня 2011, 10:25