Правова допомога

 

Макарівське бюро правової допомоги

08000  смт Макарів, вул. Димитрія Ростовського, 26
Телефон: (04578) 6-01-90

 

в.о. директора Бенедіктов Тарас Олександрович
головний спеціаліст Живага Олена Сергіївна




Допомога на оздоровлення

e-mail Друк PDF

Кому надається цей вид допомоги ?
Для окремих категорій працівників надання матеріальної допомоги на оздоровлення є обов’язковим. До них належать, зокрема:
• державні службовці;
• посадові особи місцевого самоврядування;
• педагогічні та науково-педагогічні працівники;
• педагогічні працівники закладів сфери культури;
• працівники музеїв і бібліотек;
• медичні працівники;
• працівники протитуберкульозних закладів.
Для не бюджетних організацій та підприємств законодавством надання матеріальної допомоги на оздоровлення не передбачено, але відповідні питання можуть бути визначені в колективному договорі.
Які умови отримання допомоги на оздоровлення?
Головною умовою гарантованої виплати допомоги на оздоровлення є факт надання працівникові щорічної відпустки (або її частини). Так, для державних службовців обов’язково допомогу на оздоровлення надають до щорічної основної відпустки. У разі виходу працівника, скажімо, в додаткову відпустку у зв’язку з навчанням чи у відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку допомога на оздоровлення не надається.
Рішення про надання щорічної відпустки і про надання матеріальної допомоги оформлюють наказами роботодавця.
Водночас для тих працівників бюджетної сфери, яким допомогу на оздоровлення виплачують за рішенням керівника та лише за наявності економії фонду оплати праці, її можуть надати у будь-який період за заявою працівника. Адже законодавство, яке дозволяє надання матеріальної допомоги на оздоровлення, не прив’язує її виплату до факту надання щорічної відпустки.
Чи виплачується ця допомога працівникам-сумісникам ?
Надання матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам, які працюють на умовах сумісництва, на законодавчому рівні не врегульоване.
Але, на думку Мінсоцполітики, матеріальну допомогу сумісникам надають на загальних підставах, якщо інше не передбачено окремими нормативними актами.
Розмір допомоги
Розмір допомоги залежить від категорії працівників, яким надають цю допомогу. Так, для педагогічних і науково-педагогічних працівників виплата допомоги на оздоровлення відбувається у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати).
Так само і для медичних та фармацевтичних працівників надання допомоги на оздоровлення виплачується її у розмірі посадового окладу під час надання щорічної основної відпустки.
Водночас, якщо йдеться про держслужбовців, то з травня 2016 року ця допомога виплачується у розмірі середньомісячної заробітної плат, яка обчислюється за два останні місяці перед місяцем надання відпустки.

 

Як оформити податкову відпустку?

e-mail Друк PDF

Підприємці можуть отримати податкову відпустку. І не тільки у зв'язку з хворобою. Отже, прошу звернути увагу на нюанси. Підприємці першої та другої груп можуть звільнитися від сплати єдиного податку один раз під час одного календарного року:
♦ на 30 календарних днів відпустки;
♦ на 30 та більше днів під час хвороби, підтвердженої листком непрацездатності.
Однак Податковий кодекс України не передбачає надання податкової відпустки для:
♦ підприємців I і II групи єдиного податку, які мають найманих працівників;
♦ підприємців III групи.
Порядок оформлення відпустки для фізичної особи-підприємця. Підприємець має подати в орган Державної фіскальної служби за місцем реєстрації ФОП заяву в довільній формі. В ній треба вказати період відпустки. Зауважимо, що вказати слід повний календарний місяць, під час якого підприємець не сплачуватиме єдиний податок.
Строк для подання заяви на відпустку Податковий кодекс не встановлює. Однак ми рекомендуємо подавати її до фактичного початку відпустки. Щодо відпустки через хворобу - заяву доведеться нести після, бо лікарняний листок видають після одужання.

 

Як стягнути заборговану зарплату з роботодавця?

e-mail Друк PDF

Згідно зі статтею 115 Кодексу законів про працю України, роботодавець має виплачувати зарплату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця. Але не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюють виплату. Якщо затримка виникла, працівник вже має право звертатися до суду.
Що робити. Поспішати не треба. Перш за все зверніться до роботодавця стосовно виплати заборгованості. Краще зробити це письмово та мати копію, яку можна було б використати в суді. Якщо роботодавець відмовить або проігнорує ваше звернення, зверніться до комісії з трудових спорів, якщо таку створено на підприємстві. В іншому разі - до служби з питань праці. Це державна установа, яка контролює дотримання трудового законодавства роботодавцями. Якщо й це не допомогло, йдіть до суду.
Що для цього треба:
♦ позовна заява з прорахованою заборгованістю;
♦ негативне рішення роботодавця або комісії з трудових спорів;
♦ якщо рішення немає - доказ письмового звернення до підприємства щодо виплати заборгованості.
У справах із зарплатних боргів позивачу не треба сплачувати судовий збір. Не обов'язково звертатися до суду за місцем реєстрації підприємства. Можна звернутися за місцем проживання працівника. У випадках ВПО - за тимчасовим місцем проживання.
Ще одна важлива особливість справ із зарплатних заборгованостей - вони не мають позивного строку давності.
Звільнення. Якщо працівник звільняється з підприємства, роботодавець зобов'язаний видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок того ж дня. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначена сума має бути виплачена не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Працівник має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку.

 

Як отримати пенсію за померлого?

e-mail Друк PDF

Згідно зі статтею 51 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсію, недоотриману у зв'язку зі смертю її одержувача, виплачують членам його сім'ї, які жили разом із пенсіонером на день його смерті. А також непрацездатним членам родини, які були на його утриманні, незалежно від того, де вони жили. Якщо за отриманням пенсії звертаються кілька правовласників, гроші ділять між ними порівну.
Як отримати. Треба звернутися до Пенсійного фонду України за місцем реєстрації померлого протягом 6 місяців із дня відкриття спадщини. В управлінні потрібно надати:
♦ свідоцтво про смерть;
♦ паспорт;
♦ документи, що підтверджують родинні зв'язки з померлим: свідоцтво про народження або про шлюб.
Якщо ніхто із членів сім'ї не звернувся за пенсією, вона входить до спадщини. Щоб її отримати, спадкоємець має звернутися до будь-якого нотаріуса, щоб він вніс суму до спадкового майна.
Допомога на поховання. У разі смерті пенсіонера люди, які здійснили поховання, можуть отримати допомогу в розмірі двомісячної пенсії, яку він отримував. Для цього треба звернутися до управління Пенсійного фонду за місцем реєстрації пенсіонера з:
♦ паспортом;
♦ свідоцтвом про смерть або витягом із Державного реєстру актів цивільного стану;
♦ заявою про отримання допомоги.
Увага! Якщо пенсіонер жив на тимчасово непідконтрольній території, адреси переміщених управлінь Пенсійного фонду є тут: http://donpfu.gov.ua, розділ "Пенсіонерам", підрозділ "Порядок виплати пенсій".

 

Міністерство соціальної політики України детально роз’яснило умови отримання житлових субсидій

e-mail Друк PDF

Програму житлових субсидій було започатковано у 1995 році рішенням Уряду України для допомоги малозабезпеченим родинам в оплаті житлово-комунальних послуг.
Право на отримання житлових субсидій мають сім'ї, у яких плата за житлово-комунальні послуги більше визначеного для них обов’язкового платежу.
Наразі обов’язковий відсоток платежу розраховується індивідуально для кожної сім’ї за встановленою формулою і залежить виключно від доходів сім’ї:
обчислюється середньомісячний сукупний дохід домогосподарства за попередній два квартали;
середньомісячний сукупний дохід ділиться на кількість членів домогосподарства, і визначається середньомісячний дохід на одну особу;
дохід на одну особу ділиться на розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць (з травня 2017 року – 1624 грн);
отриманий результат ділиться на 2, а потім множиться на 15%, і таким чином визначається відсоток від середньомісячного сукупного доходу.
Після цього розраховується розмір обов’язкового платежу: обов’язковий відсоток платежу множиться на середньомісячний сукупний дохід домогосподарства.
Розмір субсидії розраховується як різниця вартістю житлово-комунальних послуг в межах соціальних нормативів та обсягом обов’язкового платежу.
Знаючи дохід сім’ї, можна самостійно розрахувати розмір обов’язкового платежу і орієнтовний розмір субсидії.
Субсидія розраховується окремо на опалювальний сезон і окремо на літній період – виходячи виключно з доходу зареєстрованих у будинку (квартирі) осіб і вартості послуг у ці періоди.
Згідно з програмою житлових субсидій, держава відшкодовує витрати на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг: централізоване опалення, газо- та електропостачання, централізоване постачання холодної та гарячої води, централізоване водовідведення, вивезення побутового сміття та рідких нечистот.
Крім цього, для сімей, які використовують для опалення тверде паливо, а для приготування їжі скраплений газ, передбачено надання субсидії для придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.
Субсидія призначається одній із зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, тобто за місцем реєстрації особи, з урахуванням усіх зареєстрованих осіб.
За рішенням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування субсидія може бути призначена за фактичним місцем проживання особам, які орендують житло на підставі договору найму, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію.
Також комісії можуть приймати рішення щодо неврахування при призначенні субсидії окремих осіб з числа зареєстрованих, які фактично не проживають за місцем реєстрації.
Субсидія не призначається, якщо будь-хто із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням субсидії здійснив купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), автомобіля, транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку тощо або оплатив послуги (одноразово) з будівництва, ремонту квартири (будинку) або автомобіля, транспортного засобу (механізму), телефонного (в тому числі мобільного) зв'язку тощо, крім житлово-комунальних послуг у межах норм споживання та медичних послуг, пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності, на суму, яка на час звернення перевищує 50 тис гривень.
За наявності таких умов рішення про призначення (непризначення) субсидії може бути прийняте спеціальними комісіями при місцевих органах влади на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім’ї.
Субсидія призначається виходячи з єдиних для всієї України соціальних норм житла та нормативів споживання житлово-комунальних послуг, які встановлено постановою Уряду від 06.08.2014 № 409 (зі змінами).
Особа, яка зареєстрована у житловому приміщенні, має звернутися до органу соціального захисту населення за місцем реєстрації.
У сільській місцевості приймання заяв з необхідними документами для призначення субсидій та передачу їх відповідним органам праці та соціального захисту населення здійснюють уповноважені особи, які визначаються виконавчими органами сільських і селищних рад.
Для отримання субсидії, громадянин надає заяву про призначення житлової субсидії (за встановленою формою), декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії (за встановленою формою), договір найму (оренди) житла (за наявності), довідки про доходи (у разі зазначення у декларації доходів, інформація про які відсутня в ДФС, ПФУ).
Заява і декларація можуть бути надіслані поштою або в електронному вигляді з використанням інформаційних систем.
Субсидія на оплату житлово-комунальних послуг призначається з місяця звернення за її призначенням до дати закінчення опалювального сезону і розраховується на неопалювальний сезон (з 1 травня по 30 вересня) та опалювальний сезон (з 1 жовтня по 30 квітня).
Для домогосподарств з індивідуальним опаленням субсидія розраховується на опалювальний сезон з 16 жовтня по 15 квітня включно.
Після закінчення терміну отримання субсидії органи соціального захисту населення здійснюють самостійно розрахунок субсидії на наступний період без звернень громадян (крім сімей, які орендують житло або отримують субсидію на тверде паливо). У разі отримання від надавачів послуг інформації про прострочену понад два місяці заборгованість з оплати послуг, загальна сума якої перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн), субсидія на наступний строк не призначається до погашення заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію.
Отримувачі субсидії зобов'язані повідомляти протягом місяця органи соціального захисту населення про наступні зміни: складу зареєстрованих у житлі: хтось виписався чи прописався; соціального статусу членів сім’ї: хтось звільнився або влаштувався на роботу, став пенсіонером; про здійснення одноразової покупки, яка перевищує 50 тисяч гривень; набору комунальних послуг: відмовилися від централізованого палення і перейшли на індивідуальне чи навпаки.
Субсидія для придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива призначається один раз на календарний рік на підставі заяви особи.
Після проведених розрахунків заявнику видається повідомлення про призначення (непризначення) субсидії.
Отримувачі субсидії зобов’язані сплачувати вартість фактично спожитих послуг з урахуванням розміру призначеної субсидії.
Після закінчення терміну дії субсидії невикористані кошти субсидії на опалення, водопостачання і водовідведення повертаються до бюджету. Частина невикористаної субсидії на газ або електроенергію, що використовуються для опалення, в сумі, що не перевищує 100 куб. м газу або 150кВтгод електроенергії, виплачується отримувачу на підставі його заяви.

 

Що треба знати при зверненні до суду з вимогами про стягнення аліментів

e-mail Друк PDF

З метою підвищення рівня правової обізнаності доводимо до відому громадян про змінений порядок та умови стягнення аліментів на утримання дітей.
З набранням чинності 08 липня 2017 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення захисту права дитини на належне утримання» відбудуться зміни в законодавстві, яке регулює питання стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Так, з 08 липня 2017 року мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін цей розмір складав 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку).
Для довідки: прожитковий мінімум у 2017 році для дітей до 6 років становить:

  • з 1 січня по 30 квітня 2017 року – 1355 грн.,
  • з 1 травня по 30 листопада 2017 року – 1426 грн.,
  • з 1 грудня 2017 року – 1492 грн.

для дітей від 6 до 18 років:

  • з 1 січня по 30 квітня 2017 року – 1689 грн.,
  • з 1 травня по 30 листопада 2017 року – 1777 грн.,
  • з 1 грудня 2017 року – 1860 грн.

Змінився також порядок звернення до суду в залежності від розміру вимог щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Так, треба звертатися з заявою про видачу судового наказу у разі, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів:
- у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (тобто у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини);
-  у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Розгляд такої справи відбувається у спрощеному порядку без виклику сторін, на основі поданої письмової заяви та доданих до неї доказів, для підтвердження цих вимог.
Судовий наказ одночасно є виконавчим документом, та на відміну від інших, заява про скасування судового наказу про стягнення аліментів не подається.
Слід відмітити, що у разі постановлення судового наказу про стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, платник аліментів має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Якщо заявляються вимоги про стягнення аліментів у інших розмірах, ніж зазначено вище, необхідно звертатися до суду з відповідною позовною заявою, зазначивши відповідні обґрунтування та докази, яка буде розглядатися у звичайному порядку в судовому засіданні з участю сторін.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище як дитини так і платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дітей; наявність рухомого та нерухомого майна, та інших обставин.

 

Чи є майно фізичної особи-підприємця спільною власністю подружжя?

e-mail Друк PDF

Законодавча невизначеність питань, які регулюють правовий режим майна фізичної особи-підприємця є чи не найголовнішою проблемою, з якою стикаються підприємці та їх контрагенти.
Це пов’язано з тим, що на відміну від юридичної особи, законодавець не відокремлює майно фізичної особи від майна фізичної особи-підприємця, а тому фактично на підприємця розповсюджуються загальні положення Сімейного кодексу України, якими врегульовано статус спільного майна подружжя.
Відповідно до положень Цивільного та Сімейного кодексу України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів (заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя).
Тобто, за загальним правилом, майно фізичної особи-підприємця набуте за час шлюбу вважається спільним майном подружжя.
На нашу думку, невизначеність окремого статусу майна фізичної особи-підприємця є несправедливим і тягне за собою безліч негативних наслідків.
Зокрема, ст. 65 Сімейного кодексу України встановлено, що розпорядження спільним сумісним майном повинно здійснюватися за згодою подружжя. Тобто, для того, щоб підприємцю укласти, наприклад, договір поставки або інший правочин направлений на здійснення господарської діяльності, потрібно отримати письмову згоду другого з подружжя. А тепер ускладнимо ситуацію та уявимо, що подружжя посварилося, або ще гірше, перебуває на стадії розлучення. У такому випадку, підприємець перебуває в залежності від «настрою» другого з подружжя, який не приймає участі у підприємницькій діяльності, та не надаючи згоди фактично перешкоджає фізичній особі-підприємцю у вільному здійсненні підприємницької діяльності. Наслідком ненадання такої згоди може бути визнання угоди недійсною.
Також, як приклад, можна розглянути ситуацію поділу майна подружжя при розлученні. Припустимо, що після реєстрації шлюбу фізична особа зареєструвалася як підприємець з метою надання послуг по ремонту автомобілів. У процесі розширення бізнесу, за гроші зароблені від підприємницької діяльності, підприємець придбав обладнання, інструменти, нежитлові приміщення і т. д. Не дивлячись на те, що дане майно було придбано для проведення господарської діяльності, виходячи із загальних положень Сімейного кодексу України, воно також буде предметом поділу при розлучені. У такому разі, при поділі майна подружжя фактично порушується цілісність бізнесу, що в подальшому може привести до невиконання зобов'язань перед контрагентами, звільнення персоналу, тощо.
Зазвичай судова практика притримується загальних принципів сімейного законодавства, та визначає, що майно фізичної особи-підприємця є спільної сумісною власністю подружжя, а тому дане майно підлягає поділу в загальному порядку.
Правовий висновок Верховного Суду України викладений в постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-1752цс15. У даній постанові суд встановив, що майно (земельна ділянка, обладнання шиномонтажної майстерні), яке один з подружжя набув в період шлюбу, за кредитні кошти, та використовував його для здійснення підприємницької діяльності є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Крім того, судом зазначено, що речі, які використовуються в підприємницькій діяльності присуджуються підприємцю, а другому з подружжя присуджується інше майно. При цьому, при визначенні майна, яке присуджується другому з подружжя, враховується вартість майна переданого підприємцю.
Наприклад: Подружжя має у власності майно, загальною вартістю 500 000,00 грн., з якого майно задіяне в підприємницькій діяльності складає 200 000,00 грн. З урахуванням висновку Верховного Суду України, під час поділу майна подружжя, фізичній особі-підприємцю перейде майно, яке використовується в підприємницькій діяльності (вартістю 200 000,00 грн.) та інше майно вартістю 50 000,00 грн. Іншому з подружжя перейде майно, яке не використовується в підприємницькій діяльності та коштує 250 000,00 грн.
Таким чином, майно фізичної особи-підприємця набуте під час шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягає поділу в загальному порядку передбаченому Сімейним кодексом України.
За для запобігання судових спорів та негативних наслідків, пов’язаних з невизначеністю окремого статусу майна фізичної особи-підприємця, фахівці HolGroup радять подружжям укладати шлюбний договір.
Сторони шлюбного договору можуть домовитись, яке майно буде відноситись до спільної сумісної чи спільної часткової власності, а яке майно буде віднесено до особистої приватної власності кожного з них. При цьому, шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. Тобто, договір можна укласти в незалежності від часу перебування у шлюбі.

 


Сторінка 5 з 13

Анонси подій

Підтримай Українську армію!
Зателефонуй або надішли смс на номер: 565, один дзвінок або СМС - 5 грн. - єдиний номер для всіх мобільних операторів.

Телефони “гарячих ліній” за якими громадяни можуть надавати інформацію про можливі загрози та факти порушень їх прав і свобод:
Макарівська райдержадміністрація: (04578) 5-14-44, Макарівське ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області: (04578) 5-24-70, 5-12-70, 102; Народна самооборона Макарівського району: 068-838-81-98.

"Гаряча лінія"
При Макарівській районній державній адміністрації цілодобово діє «гаряча лінія» за телефоном: 5-14-44, що дає можливість громадянам України (в тому числі з АР Крим та східних областей країни) оперативно отримувати достовірну інформацію, відповіді на поставлені запитання.

"Телефон довіри"

При Макарівській районній державній адміністрації діє «телефон довіри» за телефоном: 5-35-55, з метою оперативного реагування на повідомлення громадян, невідкладного вжиття заходів до припинення неправомірних дій, поновлення прав і свобод громадян.

Телефон «гарячої лінії» управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації: 5-25-86

Центр надання адміністративних послуг при Макарівській районній державній адміністрації здійснює прийом суб’єктів звернення у понеділок, середу, п'ятницю, суботу з 8.30 до 15.30, у вівторок та четвер з 13.00 до 20.00, вихідний день: неділя.

Щосуботи, на центральних ринках смт Макарів та с. Бишів проходитимуть ярмаркові заходи. Запрошуються всі бажаючі.