Історія с. Яблунівка

e-mail Друк PDF

Село ЯБЛУНІВКА
До складу Яблунівської сільської ради входить
село ЛЕОНІВКА

Яблунівка - село, центр сільської ради. Розташована на лівому березі річки Ірпінь за 35 км від районного центру, та за 41 км від обласного центру. Найближча залізнична станція - Васильків - 1, 25 км.
Площа населеного пункту складає 280,36 га, кількість дворів - 228.
Чисельність населення - 432 осіб.
День села - 4 листопада.

Засноване село в XVI ст. поляками, які одержали вільні землі в дарунок від польського короля за вірну службу йому. За народними переказами, першими поселенцями були Михайлівський, Соболевський, Яблонський. Ініціатором забудови села став пан Яблонський. Поляки селилися родинами. І донині залишилися в Яблунівці назви поселень із нащадками тих поляків. Єдине село з навколишніх, де не було панської неволі, кріпаччини.
Населення ж Яблунівки поділялося на селян і міщан. Селяни мали власну землю, обробляли її. Дехто мав великі площі лісу, що щільно оточував село. На Ірпені було збудовано водяний млин. А в центрі, на вигоні, над шляхом до Чорногородки спорудили вітряк. Брати Лазебники відкрили олійницю. Родина Новіцьких мала молотарку, допомагали всім сельчанам полегшувати процес обмолоту зерна. Міщани ж орендували землю або ходили на роботу в міста Васильків, Київ, де наймалися до майстрів-кустарів. Були в Яблунівці ковалі, маляри, столяри, бондарі, стельмахи. Пам'ятають у Яблунівці ім'я першого вчителя Монтрезора Василя Бенедиктовича, який у себе вдома навчав сільських хлопчиків грамоти. Художник за покликанням, В.Б. Монтрезор залишив нащадкам десятки чудових картин, писаних олією.
Погіршилося життя яблунівців з початком першої світової війни. Десятки здорових чоловіків забрали на фронт. А з фронту повернулися О.П. Андрухович, О.І. Саржинський та І.П. Балабан, які розповідали, що більшовики проводили з ними бесіди про революцію. Звістку про повалення царського уряду в Яблунівку принесли мешканці села І.С. Медведський та В.Б. Монтрезор, що малярували в Києві. І самі брали участь у робітничих заворушеннях в районі Шулявки. З радістю зустріли в Яблунівці звістку про перемогу Жовтневої революції, вірили, що земля буде їхньою, а все, що вирощене на ній, належатиме її господарю. Та ось громадянська війна. Військові частини, що проходили через Яблунівку, грабували селян. Лише в 1920 р. у селі стійко встановилася радянська влада. У 1922 р. створено комітет незаможників, головою якого було обрано А.Л. Чигира. Для ліквідації неписьменності активісти створили кілька груп лікнепу. Головою цих груп був учитель М.І. Сухаревський.
У 1926 р. було створено перше кооперативне об'єднання - товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ), куди увійшло 15 селянських господарств.
А в 1929 р. було утворено колгосп, до складу якого входило 18 господарств. Першим його головою був О.Я. Грубський. У 1927 р. молоді активісти села створили першу комсомольську організацію, яку очолив Тимошенко. Комсомольці відкрили хату-читальню, лікнеп. Збудували сільський клуб, виступали перед односельцями з концертами, ставили спектаклі за п'єсами українських авторів. У 1929 р. було збудовано дерев'яну школу-чотирьохрічку.
У 1930-1931 рр. в Яблунівці було збудовано цегельню. Цеглу виготовляли з глини, добутої в урочищі Перша Рудка. Колишнє приміщення Бишівської школи-інтернату збудоване саме в ці роки з цегли, виготовленої в Яблунівці. Збудували льонарник. Відкрили торфартіль.
1932 рік був також не поганий на врожай. Але продзагони вивезли все із селянських господарств Яблунівки. Залишилися лише кукурудзяні качани без насіння. На полях збирали залишки мерзлої картоплі. Люди їли все, що рухалося, літало. Не стало в селі котів, собак. Видирали пташині гнізда. Були в селі і випадки каннібалізму. За зиму 1932-1933 рр. в Яблунівці вимерла третина населення. Голод не обминув жодної сім'ї в Яблунівці. Та працелюби змогли вистояти, доклали багато зусиль для процвітання села. У 1935 р. посадили яблуні та груші найкращих сортів - сад на площі 30 га. Було збудовано першу контору колгоспу, пошту, дитячі ясла.
5 липня 1941 року о 14 годині радянські війська (а разом з ними - десятки яблунівців) залишили село. Відходячи, сапери знищили міст через р. Ірпінь. А вже о 15 годині у селі нишпорили гітлерівці, грабуючи місцевих мешканців.
В серцях яблунівців народжувалося почуття помсти за сплюндровану землю, грабіж та знущання. 150 жителів Яблунівки воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни. Смертю хоробрих загинув 131 житель Яблунівки та Леонівки. 35 жителів Яблунівки брали участь у діяльності партизанських загонів, що діяли в навколишніх лісах. Молоді яблунівці Концевич Володимир, Саржинський Петро, Хмелівський Петро, Грубський Михайло, Сухаревський Микола зуміли встановити зв'язок із партизанами, допомагали їм, чим могли. Поліцаї викрили юних зв'язківців, відвезли їх до комендатури в с. Бишів на допит. Але 14-16 - ти річні юнаки мовчали, не зрадили партизанів жодним словом; їх розстріляли в яру за Бишевом, по дорозі до Соснівки. Назавжди в пам'яті місцевих жителів й історія сім'ї Дроздів, що проживала в Леонівці. Фашисти по-звірячому закатували всіх членів сім'ї за те, що одна із чотирьох дочок - Фрося - була зв'язковою Бишівського підпілля. Ще живими вкинули їх в колодязь, що над дорогою Бишів - Чорногородка.
7 листопада 1943 року села Яблунівка та Леонівка були звільнені від фашистських окупантів. Важко було відбудовувати зруйноване, але Яблунівка піднялася з руїн завдяки своїм мешканцям-працелюбам. На честь загиблих воїнів у селах Яблунівка та Леонівка споруджено пам'ятники. На меморіальних дошках та на чорній мармуровій стелі висічені імена тих яблунівців та леонівців, що загинули смертю хоробрих на фронтах Великої Вітчизняної війни, а також тих 26 воїнів, що полягли в боях за Яблунівку. Їх тіла захоронені у братській могилі, що у парку.
Знову заколосилися лани дорідним колоссям, зростали новобудови. Колгосп "Дружба", що був у Яблунівці, реорганізовано у радгосп імені Котовського. У 1998 р. споруджено нову дев'ятирічну школу. Село газифіковано, є водопровід. У селі є ставок, пилорама, дитячий садок, бібліотека; працюють відділення зв'язку, фельдшерсько - акушерський пункт, три магазини, кав'ярня.
Яблунівці пишаються своїми працьовитими земляками. Їх село дало світові багато знатних людей, серед яких - офіцери Радянської та Української армій К.І. Тимошенко, Л.Г. Солодовніков, І.І. Сокульський, М.Г. Сокульський, М.С. Яворський, М.В. Монтрезор, П.І. Балабан, І.І. М'ялківський, лікарі - М.М. Новіцький, В.С. Даценко, Д.І. Медведський, В.С. Качура; вчителі - С.В. Хмелівська, Л.Г. Медведська, В.Г. Сокульська, В.М. Андрухович, О. А. Панькевич, Л.Д. Корнійчук, Н.Д. Корнійчук, С.Д. Корнійчук. Династію педагогів складають нині онуки та правнуки колишнього вчителя - художника В.Б. Монтрезора: внуки Г.А. Андрухович, А.А. Андрухович, В.А. Андрухович, правнуки Т.І. Лазерник, О.А. Андрухович, А.А. Андрухович, Г.І. Антоненко. Спадкоємність поколінь в Яблунівці - свідчення невмирущості нашої історії та культури. Інженерами стали яблунівці А.Я. Блощаневич та В.А. Лазебник, геологами - Л.М. Стахівський та М.М. Медведський, юристом - В.К. Орлівський. Всі вони, де б не працювали, пам'ятають: серед яблуневих садів є шматочок землі - їх рідна батьківська сторона.
А кожен, хто хоч раз відвідав Яблунівку, не зможе забути це квітуче, осяяне промінням сонця село на високому пагорбі над рікою, його чудових гостинних мешканців.

Леонівка - село, розташоване за 1 км від центру сільської ради. Площа населеного пункту складає - 82,84 га, кількість дворів - 33.
Кількість населення - 68 осіб.
Село Леонівка знаходиться на лівому березі р. Куделі. Хазяйнували тут українські поміщики, на яких працювали леонівські селяни. Над річкою Куделею був млин, а недалеко, на горбочку - панський маєток.
У с. Леонівка живуть місцеві поети: ветлікар В.В. Цимбалюк та трактористка П.П. Астаф'єва.

 

Анонси подій

Підтримай Українську армію!
Зателефонуй або надішли смс на номер: 565, один дзвінок або СМС - 5 грн. - єдиний номер для всіх мобільних операторів.

Телефони “гарячих ліній” за якими громадяни можуть надавати інформацію про можливі загрози та факти порушень їх прав і свобод:
Макарівська райдержадміністрація: (04578) 5-14-44, Макарівське ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області: (04578) 5-24-70, 5-12-70, 102; Народна самооборона Макарівського району: 068-838-81-98.

"Гаряча лінія"
При Макарівській районній державній адміністрації цілодобово діє «гаряча лінія» за телефоном: 5-14-44, що дає можливість громадянам України (в тому числі з АР Крим та східних областей країни) оперативно отримувати достовірну інформацію, відповіді на поставлені запитання.

"Телефон довіри"

При Макарівській районній державній адміністрації діє «телефон довіри» за телефоном: 5-35-55, з метою оперативного реагування на повідомлення громадян, невідкладного вжиття заходів до припинення неправомірних дій, поновлення прав і свобод громадян.

Телефон «гарячої лінії» управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації: 5-25-86

Центр надання адміністративних послуг при Макарівській районній державній адміністрації здійснює прийом суб’єктів звернення у понеділок, середу, п'ятницю, суботу з 8.30 до 15.30, у вівторок та четвер з 13.00 до 20.00, вихідний день: неділя.

Щосуботи, на центральних ринках смт Макарів та с. Бишів проходитимуть ярмаркові заходи. Запрошуються всі бажаючі.