Історія с. Чорногородка

e-mail Друк PDF

Село ЧОРНОГОРОДКА

Чорногородка - село, центр сільської ради. Розташоване на лівому березі річки Ірпінь, за 37 км від районного центру та за 47 км від обласного. Найближча залізнична станція -Мотовилівка, за 10 км.
Площа населеного пункту становить 424 га, кількість дворів - 482.
Кількість населення - 619 особи.
День села - 21 вересня.

"І нарєкоша імя єму Чернєв", - так пишеться в "Літописі Руському" про заснування села Чорногородки. Тут воно згадується як місто Чернів, що було засноване за часів князювання Володимира Святославича одночасно з Васильковом, тисячоліття якого відзначалося у 1993 р. Ці населені пункти були побудовані для захисту Київської Русі від печенігів.
Історичні джерела також твердять, що назва села Чорногородка походить від племен чорних клобуків, або чорноризців, які населяли цю місцевість.
А ще існує легенда про битву чорного і білого лебедів за лебідку. Переміг білий, а чорний полетів геть. І нібито там, де оселилися білі лебеді, виникло місто Білогород, а де знайшов притулок чорний лебідь, знаходиться нині село Чорногородка.
Є й інша версія. Жителі переказують, що назва села походить від чорних смоляних стовпів, які ставили козаки, щоб запалювати вгорі смолу і передавати вісті про напад ворога.
Та фактичним свідком є залишки Чорної гори, від якої, ймовірно, походить назва села. На цій горі, за розповіддю старожила села Логвиненка Івана Федоровича, першим поселився його прапрадід. Гора ця знаходиться на тому місці, де сьогодні проходить дорога, яка веде до мосту через річку Ірпінь.
Для захисту від ворогів будувалися змійові вали. Такий вал проходив через Чорногородку від річки Лупи до села Яблунівки.
У 1240 р., ймовірно, Чернів, як і Бишів, Васильків, було зруйноване монголо-татарами. Є в Чорногородці і сліди козацької слави.
За переказами жителів, недалеко від хутора Ферма знаходяться козацькі могили, нині це поле Чорногородки.
У XVII ст., за дослідженням історика М.П. Кучери, на острові серед річки Ірпінь стояв замок, він відмічений на карті Французького інженера Бопмана. Очевидно, укріплення замчища споруджене на давньоруському городищі, яке можна ототожнювати з літописним Чернєвом. На городищі знайдено уламки гончарного та ліпного посуду 1 тис. (науковий архів Інституту археології).
У період селянсько-козацького повстання під керівництвом Семена Палія (1702-1704 рр.) в Чорногородці було відбудовано укріплення, відоме під назвою "Палієве замковище" (з "Літопису Руського"). А в 1999 р. учень Коваль Роман знайшов ріг-чашу, виорану із землі недалеко від річки Ірпінь, що свідчить про торгівлю за часів Київської Русі з античними містами-державами та Кавказом через річку Ірпінь, яка була судноплавною.
У 1656 р. в селі відбулося заворушення селян проти феодального гніту.
У 1737 р. та 1750 р. гайдамацький загін Лазаря Таранця розгромив маєток місцевого орендаря Зубрицького в с. Чорногородка. Про цю подію написали письменники-земляки Петро Сиченко та Віталій Кулаковський у книзі "Ріки виходять з берегів".
У 1784 р. в селі була збудована приходська церква в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці.
У 1864 р. в Чорногородці було жителів: православних - 930, католиків - 170.
На початку XX ст. в селі були: православна церква, церковно-приходська школа, 2 водяні млини, вітряк, 3 лавки, 2 кузні, каменоломня, державна винна лавка.
Перший колгосп був створений у 1929 р., називався "Сіяч", головою був Панчук.
У 1936 р. в селі було 2 колгоспи: "Комінтерну" та ім. Котовського. У 1938 р. їх об'єднали в один - колгосп ім. Калініна, а в 1969 р. - в радгосп ім. Котовського. У 1989 р. у зв'язку з розукрупненням у Чорногородці створений радгосп "Ірпінський", а в Яблунівці - радгосп ім. Котовського. У 1999 р. радгосп "Ірпінський" реорганізовано в КСП "Чорногородка".
У 2001 р. з КСП створено ТОВ "Добробут". Засновник - Петькун Олег Дмитрович, уродженець с. Чорногородки. ТОВ "Добробут" займається вирощуванням репродукційного посівного матеріалу та кормових культур. У тваринництві ТОВ "Добробут" - виконавець державної програми з вирощування елітної племінної худоби.
У час голодомору померло в Чорногородці 45 осіб.
У 1911 р. в селі була відкрита церковно-приходська школа, а в 1927-1930 рр. збудована нова, з каменю, який возили з сільського гранкар'єру підводами. Вона і нині діє. У 1944-1947 рр. була середньою, сьогодні - загальноосвітня І-ІІ ступенів, збудована в 1963 р.
У роки війни жителі Чорногородки активно боролися проти фашистів. Тут діяла група Бишівської підпільної організації, очолювана чорногородцями Костянтином Опанасовичем Луценком. Усього 12 жителів села були в партизанах, у тому числі голова колгоспу Микола Федорович Юхименко та вчителька Ольга Михайлівна Назаренко. 172 жителі не повернулися з війни.
В пам'ять про них височить у Чорногородці пам'ятник з викарбуваними іменами полеглих в бою односельців.
За відвагу в боях орден Червоної Зірки отримали Швед Петро Аврамович, Харченко Іван Маркович; орден Слави III ступеня - Каїмець Іван Степанович, Козієнко Костянтин Федорович. Багато жителів нагороджено орденом Вітчизняної війни І та II ступенів.
Гордістю села є Дюденко Микола Сергійович, кавалер трьох орденів Слави. В роки війни був у полковій розвідці при штабі Ленінградського фронту, де очолив розвідувальну групу з 8 осіб. Не дожив 2 місяці до Перемоги, похований у Латвії.
Чорногородка славиться здавна своїми творчими людьми. Серед них - уродженець с. Чорногородка вчений лікар-епідеміолог Погорецький Петро Іванович, який жив ще в XVIII ст. Боровся проти чуми в Москві, там і помер; місцеві письменники Іван Федорович Куштенко, Віталій Кулаковський, який вчителював у Чорногородці.
У 1956 р. у цьому селі побував тоді ще сту¬дент Київського університету Василь Симоненко.
Вражають роботи народного скульптора-різьбяра, художника-самоучки Куштенка Андрія Федоровича.
Село славиться працьовитими людьми. Серед них - колишня доярка Назаренко Віра Іванівна, нагороджена орденом Жовтневої революції та орденом "Знак пошани"; комбайнер Юхименко Микола Миколайович, нагороджений орденом Трудового Червоного прапора.
У 1991 р. село поповнилося переселенцями з Чорнобильського району - Поліського.
Село газифіковано, є водопровід, зростають новобудови. У селі є бібліотека, сільський клуб, пилорама; працюють три магазини, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, кафе-бар.
З 2006 р. сільську раду очолює Луценко Оксана Володимирівна - вчителька Чорногородської загальноосвітньої школи І-ІІ ст.

 

Анонси подій

Підтримай Українську армію!
Зателефонуй або надішли смс на номер: 565, один дзвінок або СМС - 5 грн. - єдиний номер для всіх мобільних операторів.

Телефони “гарячих ліній” за якими громадяни можуть надавати інформацію про можливі загрози та факти порушень їх прав і свобод:
Макарівська райдержадміністрація: (04578) 5-14-44, Макарівське ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області: (04578) 5-24-70, 5-12-70, 102; Народна самооборона Макарівського району: 068-838-81-98.

"Гаряча лінія"
При Макарівській районній державній адміністрації цілодобово діє «гаряча лінія» за телефоном: 5-14-44, що дає можливість громадянам України (в тому числі з АР Крим та східних областей країни) оперативно отримувати достовірну інформацію, відповіді на поставлені запитання.

"Телефон довіри"

При Макарівській районній державній адміністрації діє «телефон довіри» за телефоном: 5-35-55, з метою оперативного реагування на повідомлення громадян, невідкладного вжиття заходів до припинення неправомірних дій, поновлення прав і свобод громадян.

Телефон «гарячої лінії» управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації: 5-25-86

Центр надання адміністративних послуг при Макарівській районній державній адміністрації здійснює прийом суб’єктів звернення у понеділок, середу, п'ятницю, суботу з 8.30 до 15.30, у вівторок та четвер з 13.00 до 20.00, вихідний день: неділя.

Щосуботи, на центральних ринках смт Макарів та с. Бишів проходитимуть ярмаркові заходи. Запрошуються всі бажаючі.