Історія с. Соснівка

e-mail Друк PDF

Село СОСНІВКА
До складу Соснівської сільської ради входить
село КОНОПЕЛЬКИ

Соснівка - село, центр сільської ради, розташоване за 30 км від районного центру, за 50 км від обласного центру. Найближча залізнична станція Фастів за 18 км.
Площа території сільської ради - 1801 га, кількість дворів у Соснівці - 407.
Кількість населення - 617 особи.
День села - 10 листопада.

На території с. Соснівка ще в кам'яному віці існувало слов'янське поселення. Про це свідчать знайдеш учнями рубила, черенки, сокири та уламок човна. В документі "Фастівський декант" (1746 р.) про церкву с. Вільшка зазначено: ."Село Соснівка розміщене в 5-ти верстах від с. Вільшка і зараховане до вільшанського приходу. Через село протікає річка Ірпінь, в яку впадають три струмки з лівого боку, які витікають із сіл Козичанка і Вільшка. В селі проживав 601 житель. Із них 484 чоловіки живуть на землі державній, а 117 чоловік належать поміщику Харлінському."
Назва села походить від соснового лісу, який оточував його, та соснового мосту, прокладеного через притоку Очеретянку. В селі церкви не було, відтак віряни відвідували церкву в с. Вільшка. Церква носила назву святого Миколая, священиком був Андрій Дичковський. Важливу цінність церкви складала ікона святителя Миколая, яку дуже цінили навколишні жителі.
У документі "Дело по Указу правительственного сената № 122 об имении помещици Харлинской" нач. 24 января 1839 г., оконч. 2 мая 1841 г.," йдеться, що нерухоме помістя належало поміщикам Антону і Томашу Харлінським і частина того помістя Олександру Павші, колишньому бунтареві. По смерті Антона Харлінського в 1970 р. намісники його і брат Томаш, дід і мати Павші вступили в 1801 р. намісницькі права свої на маєток. Леону Харлінському зроблено поблажку, за що він дав грошову нагороду діду і матері Павші. Тільки одна з намісників Антона внучка Жоховська, не бажаючи грошової винагороди, яка тій належала 1/14 частини помістя, а попросила виділити її натурою. Отже, з помістя Харлінського як нагороду було виділено із с. Соснівка в державу 148 осіб, які раніше належали учаснику повстання Павші, його помістя було конфісковане. Частина с. Соснівка в 1858 р. перейшла у володіння Крижанівського.
Під час володіння с. Соснівкою Крижанівським селяни обмолочували хліб з певними нормами. Якщо селян наказували, то вони мали право звертатись у вищі органи та обжалувати несправедливість покарання. На той час розповсюдженими прізвищами селян були Мирончук, Сніжко, Береговий, Омельченко.
Село Соснівка ділилося на державну частину та орендну. Державна частина села була встановлена з 1 січня 1847 р.
На той час у зимовий період діяли винокурні заводи в селах Козичанка, Соснівка, селяни ходили за дровами в ліс, який називався Деминовкою і знаходився від Соснівки за 4 версти.
У період революції 1917 р. тихе життя маленького села було порушено арештами та висилками до Сибіру. За несплату податків хату А.С. Берегового оцінено в 100 крб., а господаря вигнано з неї. Згодом з цієї хати в 1939 р. збудовано сільську раду, а нині знаходяться бібліотека і медпункт.
На початку 1920 р. в с. Соснівка встановлено радянську владу та ревком на чолі з М.С. Брущенком.
У 1922 р. утворено сільську раду, головою якої був Я. Борушенко.
У 1923 р. П.М. Попович організував ТОВ "Світанок".
У 1923 р. утворено комсомольську органі¬зацію, а в 1925 р. - партійний осередок.
З 1925 р. на місці теперішніх вулиць Мічуріна, Шевченка організовано комуну (за цим урочищем і досі збереглася назва "Комуна"). Керував нею П.М. Попович. Після нього був 25-тисячник А.В. Пісоцький. Завдяки його старанню та вмінню члени комуни в 1932-1933 рр. вижили під час голодомору. Пізніше він був головою Ради Союзу, помер і похований у м. Києві.
Поряд з "Комуною", на місці теперішньої вул. Ворошилова за наказом "зверху" організовано колгосп ім. Ворошилова, а з 1927 р. в урочищі "філія" на місці теперішніх вулиць Набережна та Щорса організовано колгосп "Перемога" (голова І.М. Новохатній). У 1929 р. колгосп "Перемога" приєднано до "Комуни". На той час збудовано кіно майданчик, де раз на тиждень "крутили кіно". За комунарським законом проіснувала "Комуна" до 1934 р., потім їй надано статус сільгоспартії. До 1934 р. шефами "Комуни" був відділ Брусилівського ДПУ, тому після створеного на базі "Комуни" колгосп став називатися колгосп ім. "ДПУ".
Упродовж 1929-1935 рр. с. Соснівка належало до Брусилівського району Київської області. На той час в селі були районні курси з підготовки ветеринарних спеціалістів. Згодом в цьому приміщенні організовано курси з підготовки колгоспних бухгалтерів. Через деякий час у колгоспі з'явився перший трактор "Фордзон".
З часом село розбудовувалося: збудовано дитячі ясла, початкову чотирирічну школу в 1912 р. Першим директором був Кузік Сергій. Навчання спочатку було необов'язковим. При школі був магазинчик, де за зерно можна було купити перо чи цукерку.
У 1930-1931 рр. утворено Соснівську семирічну школу, першим директором якої був Г.П. Овсієнко.
Першим головою сільської ради був П.Т. Убоженко (1920-1927 рр.).
Соснівською трагедією називають ті дні, коли у Велику Вітчизняну війну школа була німецькою казармою. Одного дня фашисти зігнали до неї безневинних людей з підозрілими прізвищами. Заставили їх викопати під вікнами учительської собі ями. Потім у малому корпусі мучили людей і били. Їх розстріляли під стіною школи.
Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, сотні соснівців виступили на захист Батьківщини. Захопивши село, фашисти перетворили кар'єри на концтабори, куди зганяли з багатьох сіл комуністів, примушуючи їх працювати до повного виснаження. У 1942 р. розстріляно П.М. Поповича - організатора ТОВ "Світанок". Населення брало участь у боротьбі з фашистами. Старожили згадують, що яма ще три дні дихала, але забрати поранених не дали. А вже через декілька днів у село прийшли радянські воїни і перепоховали загиблих у братській могилі. В пам'ять загиблих воїнів у центрі села височить пам'ятник.
10 листопада 1944 р. село визволено від німецько-фашистських загарбників. За спогадами старожилів, саме в цей день, коли люди приготувалися до храмового свята, вулицями села вели полонених німців. Свято визволення співпало з храмовим святом села.
За мужність і відвагу в роки Великої Вітчизняної війни 140 жителів нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. 145 осіб загинули смертю хоробрих.
Гордістю Соснівки є Герой Радянського Союзу, відважний льотчик, В.Т. Попович. Він здійснив 926 успішних нічних вильотів. На в'їзді в село височить меморіал на його честь.
У селі діє СТОВ "Зоря" (директор О.В. Попович). Основні напрями діяльності СТОВ "Зоря" - вирощування зернових культур, цукрових буряків, а також тваринництво (ВРХ, свинарство).
На околиці села продовжує діяльність гранітний кар'єр.
Центр села прикрашає Соснівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів (директор - Т.Б. Корнєйчик), в якій навчається 50 учнів. В ній теж діє музична школа. В селі функціонують бібліотека, медпункт, дитячий заклад "Барвінок" (завідувач Л.О. Пархоменко), відділення зв'язку.
У 1990 р. межі села розширено і побудовано 90 будинків для людей, потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС.
Окрасою села є сама природа - горбистий ландшафт, ставки, озера, ліс та річка Ірпінь, яка є правою притокою Дніпра.

Конопельки - село, розташоване за 1,5 км від центру сільської ради с. Соснівка.
Відстань до районного центру - 31,5 км, до обласного центру - 51,5 км.
Чисельність населення - 4 особи.
Кількість дворів - 10.

 

Анонси подій

Підтримай Українську армію!
Зателефонуй або надішли смс на номер: 565, один дзвінок або СМС - 5 грн. - єдиний номер для всіх мобільних операторів.

Телефони “гарячих ліній” за якими громадяни можуть надавати інформацію про можливі загрози та факти порушень їх прав і свобод:
Макарівська райдержадміністрація: (04578) 5-14-44, Макарівське ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області: (04578) 5-24-70, 5-12-70, 102; Народна самооборона Макарівського району: 068-838-81-98.

"Гаряча лінія"
При Макарівській районній державній адміністрації цілодобово діє «гаряча лінія» за телефоном: 5-14-44, що дає можливість громадянам України (в тому числі з АР Крим та східних областей країни) оперативно отримувати достовірну інформацію, відповіді на поставлені запитання.

"Телефон довіри"

При Макарівській районній державній адміністрації діє «телефон довіри» за телефоном: 5-35-55, з метою оперативного реагування на повідомлення громадян, невідкладного вжиття заходів до припинення неправомірних дій, поновлення прав і свобод громадян.

Телефон «гарячої лінії» управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації: 5-25-86

Центр надання адміністративних послуг при Макарівській районній державній адміністрації здійснює прийом суб’єктів звернення у понеділок, середу, п'ятницю, суботу з 8.30 до 15.30, у вівторок та четвер з 13.00 до 20.00, вихідний день: неділя.

Щосуботи, на центральних ринках смт Макарів та с. Бишів проходитимуть ярмаркові заходи. Запрошуються всі бажаючі.