Історія с. Небелиця

e-mail Друк PDF

село НЕБЕЛИЦЯ

Гімн
Від вкраїнського роду
Ти взяло свою вроду,
А ще назва прадавня
Силу й мужність дає.

Тобі є чим гордиться,
Ти в піснях "Небелиця",
Прославляється вічно
Село рідне моє!

Голубіють рядочком
Тихим плеском ставочки,
Вдалині синь-блакиттю
Древній ліс виграє.

Хай же нива родиться,
Хай цвіте "Небелиця",
Щастя й радість дарує
Село рідне моє.

Затуманені далі
Мене кличуть все далі,
І розлука на серці
Щемом знов віддає.

Дорога "Небелиця",
Ти мені завжди снишся
І у серці зоришся,
Село рідне моє!

Небелиця - село, центр сільської ради. Розташоване обабіч автомагістралі Київ - Житомир, за 18 км від районного та за 18 км від обласного центрів. Село має 6 вулиць і є кінцевим населеним пунктом Київської області, а його західна околиця межує із Житомирською областю. Найближча залізнична станція - Бородянка, за 40 км.
Площа сільської ради складає 1566,6 га, в тому числі площа населеного пункту - 347,7 га, кількість дворів - 436.
Кількість населення - 507 осіб.
День села -24 серпня.

Виникнення села сягає в глибоку давнину і губиться в глибині віків. Старожили кажуть, що перш, ніж вирости селу, на його місці стояла "стража". Невідомо, що стерегли тут колишні поселенці. Можливо, це був один зі сторожових постів Київської Русі, і давні прародичі небеличан пильнували древню дорогу, звану Старим Шляхом, а ще з часом Брест-Литовським шосе, або автомагістраль Київ - Львів.
Першими поселенцями, напевне, були родини Гулаків, Федоренків та Захарчуків, оскільки ці прізвища переважають серед інших. У літописі 1158 р. це село згадується як місцевість, подарована князем Ярополком Ізяславовичем Києво-Печерському монастирю. Раніше ця територія, вважає Л. Похилевич, називалася Неблоська волость, яка була мало заселена. Проте про Небелицю того часу відомо досить мало.
У XIX ст. в Небелиці жив офіцер, який завідував казенним лісом. Проживало ж у селі лише 544 особи. У 1851 р. тут побудовано церкву святого Миколи, яка володіла 35 десятинами землі. До церковного приходу належали Борівка та Комарівка. Між цими селами тягнуться залишки Змійових валів.
У 1864 р. було відкрито церковно-приходську школу. Через село проходила дорога з Києва до Володимир-Волинського і мала назву Старий шлях, але в роки радвлади її замінили на вулицю Щорса. У 1902 р. було відкрито нову школу.
Радвлада була встановлена в грудні 1917 р., але вона майже не працювала, бо на території Небелиці перебували війська різних інтервентів: німецьких, денікінських. польських. У лісах навколо Небелиці діяли бандитські загони Мардалевича, Орлика, Струка. Лише в середині 1920 р. були утворені ревком та комнезам, у 1924 р. - комсомольський осередок. Ревком. комсомол і комнезам проводили роботу з організації сільськогосподарської артілі. У 1930 р. була створена артіль ім. 13 років Жовня. Вона об'єднувала невелику частину незаможників. Решта селян була одноосібниками.
Голодомор не обминув стороною Небелицю. Після голодного року люди повеселішали: вродив хліб. Діти пішли до школи. В серпні 1938 р. Небелиця виконала план хлібоздачі на 100%, а на трудодень колгоспники майже нічого не отримали.
Велика Вітчизняна війна принесла багато горя. Незважаючи на те, що фашисти відійшли до річки Ірпінь, на полях Небелиці йшли жорстокі бої. У період фашистської окупації десятки юнаків та дівчат були відправлені на каторжні роботи до Німеччини.
8 листопада 1943 р. Небелиця була звільнена від німецьких загарбників. Протягом грудня йшли жорстокі бої. Фашисти коректували артилерійський вогонь по небелицькому вітряку, тому нашим військам довелося його підірвати. Із 242 небеличан, що захищали Батьківщину, 127 полягли смертю хоробрих, у тому числі 2 партизани.
Однією з маловідомих фактів війни є героїчна боротьба загону лейтенанта Дмитра Івановича Шепеленка в районі села Небелиці. 10 липня 1945 р. завойовники підійшли до річки Ірпінь. Виникла загроза Києву. Було створено передовий загін на чолі з лейтенантом Д. Шепеленком. О 4-й годині 17 липня загін наблизився до села Небелиця, маючи завдання перерізати Житомирське шосе між Небелицею і Ставищами (Брусилівський район Житомирської області) й утримувати цю дільницю до підходу підкріплення. Зав'язався бій, і майже всі полягли в нерівній битві. Залишившись один, поранений Д. Шепеленко обв'язався гранатами, кинувся під ворожий танк і підірвав його. Фашисти вимушені були відійти, залишивши на полі бою 26 своїх танків та більше сотні солдатів (за матеріалами Д. Нетреби).
У 1948 р. побудовано нову школу, яку добудовано в 1959 р. У 1954 р. споруджено Будинок культури, який славився своєю художньою самодіяльністю, гуртками, хором. У 1968 р. було зведено обеліск Героям війни, впорядковано братську могилу.
Реорганізації постійно зазнавав колгосп. У 1961 р. він носив назву ім. XX з'їзду КПРС. Мав напрям зерново-картопляно-льонарський. Допоміжні галузі: птахівництво, городництво. В селі був у 1968 р. млин, механічна майстерня. Діяли фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, восьмирічна школа; населення було 1363 особи.
У 1967 р. було споруджено будинок для сільської ради. У 80-х роках було побудовано їдальню, приватний магазин, дитячий садок.
У 1998 р. створено Карашинське лісництво, в 1997 р. побудовано автозаправний комплекс ПП "Модус - С". Почали діяти приватні підприємства, зокрема цех переробки деревини "Небелиця" (2002 р.) та АЗССТОВ "Мобіле - Модус" (2000 р.).
Ще в 1989 р. колгосп ім. XX з'їзду КПРС було перейменовано в КСП "Темп", а в 2001 р. - СТОВ "Темп", яке славиться в районі та області комплексом для утримування коней.
У 1992 р. було переобладнано Свято-Миколаївську церкву і в 2002 р. відреставровано.
У 2006-2007 рр. було проведено газифікацію села, відкрито дитячий садок "Берізка", проведено реконструкцію приміщення сільської ради та ФАПу.
У 2008 р. розпочато реконструкцію приміщення Будинку культури. При Будинку культури з 1984 р. працює вокальний ансамбль "Полісяночка".
В селі народився Федоренко Григорій Михайлович - лауреат державної премії в галузі науки та техніки.

 

Анонси подій

Підтримай Українську армію!
Зателефонуй або надішли смс на номер: 565, один дзвінок або СМС - 5 грн. - єдиний номер для всіх мобільних операторів.

Телефони “гарячих ліній” за якими громадяни можуть надавати інформацію про можливі загрози та факти порушень їх прав і свобод:
Макарівська райдержадміністрація: (04578) 5-14-44, Макарівське ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області: (04578) 5-24-70, 5-12-70, 102; Народна самооборона Макарівського району: 068-838-81-98.

"Гаряча лінія"
При Макарівській районній державній адміністрації цілодобово діє «гаряча лінія» за телефоном: 5-14-44, що дає можливість громадянам України (в тому числі з АР Крим та східних областей країни) оперативно отримувати достовірну інформацію, відповіді на поставлені запитання.

"Телефон довіри"

При Макарівській районній державній адміністрації діє «телефон довіри» за телефоном: 5-35-55, з метою оперативного реагування на повідомлення громадян, невідкладного вжиття заходів до припинення неправомірних дій, поновлення прав і свобод громадян.

Телефон «гарячої лінії» управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації: 5-25-86

Центр надання адміністративних послуг при Макарівській районній державній адміністрації здійснює прийом суб’єктів звернення у понеділок, середу, п'ятницю, суботу з 8.30 до 15.30, у вівторок та четвер з 13.00 до 20.00, вихідний день: неділя.

Щосуботи, на центральних ринках смт Макарів та с. Бишів проходитимуть ярмаркові заходи. Запрошуються всі бажаючі.