Історія с. Мар'янівка

e-mail Друк PDF

село МАР'ЯНІВКА

Мар'янівка - село, центр сільської ради. Розташоване за 16 км на південь від магістралі Київ-Львів. Відстань до районного центру -25 км, до обласного - 64 км. Найближча залізнична станція - Фастів, за 28 км.
Площа населеного пункту - 219 га, кількість дворів - 435.
Кількість населення. - 738 осіб.
День села - 24 серпня.

Село Мар'янівка виникло у 1876 р. між селами Грузьке, Великий Карашин, Фасова та колонією Павленкової (Старицьке) після обміру і розподілу землі, купленої вдовою купця другої гільдії із ст. Мотовилівки Мар'яною у генерал-майора П.І. Багсуша у 1863 р.
У 1870 р. 10 німців-колоністів купили 160 десятин землі неподалік від Мар'янівки. Німецька колонія була названа Паулінівкою. Пізніше, німцям за плату по контракту було надано ще 63 десятин землі.
У 1887 р. на хуторі Мар'янівка проживало 46 осіб. Село мало три поселення: з північного сходу - Мегеді, з півдня - хутір Василівка і між ними - заселення Машовців, першим з яких був Павло Якович Машовець (1893-1894 рр. переселення).
У 90-ті рр. XIX ст. між Грузьким і Мар'янівкою виникає хутір лісового сторожа - Василівщина (Василівка). Після Столипінської реформи він збільшується за рахунок жителів села Грузьке. На 1900 р. на хуторі Мар'янівка було дев'ять дворів, проживало 64 мешканці. 218 десятин землі належало міщанам Мегедям. На хуторі була одна каплиця та один вітряний млин, що належав міщанину Микиті Прокоповичу Мегедю. На хуторі Паулінівка було 11 дворів, мешкало 47 осіб. 57 десятин було у власності чотирьох селянських господарств, 112 - належало міщанам з числа іноземних поселенців.
Перше переселення громадян на хутір Мар'янівку із с. Грузьке почалося у роки Столипінської аграрної реформи (1907-1908 рр.), за указом П.А. Столипіна - голови Ради міністрів Росії 9 (22).ХІ.19О6 р., згідно з яким кожен селянин дістав право одержати свій земельний наділ у приватну власність, продати цю землю або створити хутір чи відруб. У 1907-1908 рр. із с. Грузьке переселилися на хутір більш заможні селяни. Пізніше їх прізвищами називали урочища. Дуже велике переселення селян із с. Грузьке у Мар'янівку (у т. ч. і хутір Василівку) припало на 1923-1928 рр. у першій половині НЕПу (1921-1936 рр). У цей час активно проходило переселення на урочища хуторів Василівка, Піхурівщина.
У 1920 р. у Мар'янівці організовано комнезам на чолі з Е.К. Прибитком.
У 1924 р. хутори Мар'янівка (26 дворів, 165 мешканців), Василівка (60 дворів, 312 мешканців) та німецька колонія Паулінівка (23 двори, 171 мешканець) утворили Мар'янівську сільську раду.
У 20-х рр. XX ст. Олександр Григорович Мегедь закінчив учительські класи й організував лікнеп у Мар'янівці. Багато людей хотіло навчитися читати й писати. Були проведені збори села, для ухвалення рішення про будівництво школи. Гроші збирали з кожного двору для того, щоб закупити будматеріали. У 1925 р. у Радомишльському районі Житомирської області був куплений великий будинок і перероблений у школу, яка згодом розпочинає свою роботу. Відкрито чотири класи, побудовано спортивний майданчик на хуторі. У 1936 р. школа була перенесена у більш населене місце Мар'янівки. У воєнні роки у приміщенні школи розташувалася санчастина. Частина приміщення була зруйнована ворожим снарядом, інша - продовжувала діяти до 70-х рр. З часом кількість дітей у школі зменшувалася. Як наслідок - школу закрили.
У 1932 р. був створений колгосп ім. Мічуріна. Першим головою був Форостовець (Брунька), головою сільської ради - Чередніченко з Козичанки, а секретарем - Микола Іванович Міщенко. У роки колективізації багато з тих, у кого забрали будинки, були вислані на північ, а значна частина селян завчасно сама виїхала з села та хутора. У час проведення колективізації з 1930 по 1934 р. у колгосп вступали (записувалися) лише ті жителі, у кого не було чого здавати. Селяни чинили опір. У Мар'янівці проживали заможні селяни, які знали, що колгоспи несуть нове кріпосне право. Тому вступати в об'єднання не хотіли і стримували інших. Почалися арешти й висилка селян до Сибіру. Так, у 1932 р. були заарештовані Т.Й. Лютер, Ф.В. Яблоник, Е.Ф. Вілкнер, Ф.А. Лайман та ін. Як вороги народу - засуджені на різні терміни ув'язнення. А І.Л. Розе, І.В. Штат, А.Е. Лерх - до розстрілу. Всього було заарештовано 12 осіб, серед них німців - 9, українців - 3. У селі працювала "бригада", яка складалася з п'яти осіб, вона викликала кожного господаря села у сільську раду і умовляла вступити у колективне господарство.
1933 р. Це найчорніший час і в історії села. Навесні 1934 р. люди стали зміцнювати своє господарство: заводили кролів, курей, поросят, купляли теличок і вирощували корів.
У вересні 1935 р. проходили у селі маневри, для проведення яких було проведено велику військову підготовку. Протягом місяця трактори тягали причеплені грейдери, за допомогою яких грунтові дороги між селами та великі дороги села профілювали, тобто робили їх широкими зі стічними каналами. Люди повірили у Радянську владу. Після зустрічі з військовими на маневрах і в час їх проведення молоді хлопці вирішили піти вчитися у військові училища.
Третє велике переселення садиб з хуторів у с. Мар'янівку проходило з 1935 до 1938 рр. Більше 150 господарств до початку колективізації 1929-1930 рр. були розселені по всіх землях села. Рішенням загальних зборів села на вимогу з верху (розпорядження) з 1935 по 1937 рр., проводилось переселення садиб з хуторів у с. Мар'янівку. А переселилися у село лише 70% жителів. У зв'язку з переселенням садиб із хуторів у село всі землі Мегедів, Г.Я. Машовця та Івана Машовця були поділені на ділянки під забудову по 0,5-0,6 га, на які мали право переселитися хуторяни. Крім того, було прирізано землі ще трьох вулиць. Це зроблено за рахунок земель у сторону Грузького (на схід) від Мегедів та в центрі села між Мегедями та Машовцями. Право вибору ділянки мали ті, хто раніше переселився. Ділянок було виділено із запасом.
У 1935 р. хутори Мар'янівка, Василівка і Паулинівка об'єднані в одне село.
У 1936 р. у колгоспі зібрали хороші врожаї зернових. Люди вперше на трудодні одержали зерно. Після 1937 р. на хуторі Василівка не лишилося жодної хати, всі були перенесені у с. Мар'яінвку.
Під час Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.) у боротьбі проти Германії брало участь 114 жителів Мар'янівки. За спогадами генерала К.А. Малигіна командира 9-го мехкорпусу, активного учасника боїв за Мар'янівку та сусідніх із нею сіл, у с. Мар'янівці знаходились штаби 211 і 237 стрілкових дивізій 38-ї армії, один із них був у хаті Ілька Савовича Машовця. Командували цими дивізіями генерал-майори В.Л. Мехліновський та Ф.Н. Пархоменко Штаб 69 мехбригади 9-го мехкорпусу 3-ї гвардії, танкової армії знаходився у хаті Л.П. Машовця. Командував згаданою бригадою полковник Левон Хигясович Дарбинян.
У 1956 р. встановлено пам'ятник загиблим у роки війни.
У 1968 р. у селі працювали млин, майстерня, фельдшерсько-акушерський пункт, початкова школа, бібліотека, клуб.
У 1971 р. колгосп ім. Мічуріна приєднано до колгоспу "Комунар" села Великий Карашин.
У 1986 р. у 315 нових будинків переселено 780 мешканців сіл Старі Шепеличі та Бечівка, як рідних, зустріло село переселенців із Чорнобильського району. Будівництво вела Львівська область. До села евакуйований і колгосп ім. Калініна. Тоді ж у новому будинку працював ФАЛ.
У 1988 р. відкрито дитячий садок та Будинок культури. У 1989 р. збудована школа, нині - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.
У 1992 р. на базі колгоспу створено КСП "Шепелицьке", яке у 2000 р. реорганізовано у СТОВ, а у 2002 р. - ліквідоване.
Пам'ятки історії та культури, які знаходяться на території села: пам'ятник воїнам-визволителям Великої Вітчизняної війни, церква. При школі створюється музей.

 

Анонси подій

Підтримай Українську армію!
Зателефонуй або надішли смс на номер: 565, один дзвінок або СМС - 5 грн. - єдиний номер для всіх мобільних операторів.

Телефони “гарячих ліній” за якими громадяни можуть надавати інформацію про можливі загрози та факти порушень їх прав і свобод:
Макарівська райдержадміністрація: (04578) 5-14-44, Макарівське ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області: (04578) 5-24-70, 5-12-70, 102; Народна самооборона Макарівського району: 068-838-81-98.

"Гаряча лінія"
При Макарівській районній державній адміністрації цілодобово діє «гаряча лінія» за телефоном: 5-14-44, що дає можливість громадянам України (в тому числі з АР Крим та східних областей країни) оперативно отримувати достовірну інформацію, відповіді на поставлені запитання.

"Телефон довіри"

При Макарівській районній державній адміністрації діє «телефон довіри» за телефоном: 5-35-55, з метою оперативного реагування на повідомлення громадян, невідкладного вжиття заходів до припинення неправомірних дій, поновлення прав і свобод громадян.

Телефон «гарячої лінії» управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації: 5-25-86

Центр надання адміністративних послуг при Макарівській районній державній адміністрації здійснює прийом суб’єктів звернення у понеділок, середу, п'ятницю, суботу з 8.30 до 15.30, у вівторок та четвер з 13.00 до 20.00, вихідний день: неділя.

Щосуботи, на центральних ринках смт Макарів та с. Бишів проходитимуть ярмаркові заходи. Запрошуються всі бажаючі.