Історія с. Королівка

e-mail Друк PDF

село КОРОЛІВКА
ДО СКЛАДУ КОРОЛІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ВХОДЯТЬ СЕЛА
ФЕРМА, НОВОМИРІВКА

Королівка - село, центр сільської ради, розташоване на північ на відстані 12 км від районного центру та за 65 км від обласного центру.
Через Королівку протікає річка Вабля, що бере початок в урочищі В'юне, впадає в річку Здвиж на території Бородянського району. У селі є два ставки.
Відстань від с. Королівки до шосейної дороги Київ - Житомир - 17 км. Найближча залізнична станція - Київ - Коростень, 15 км.
Площа населеного пункту - 410 га.
Кількість населення - 885 осіб; 610 дворів.

Перші поселення існували ще в період кам'яного віку. Про це свідчать кам'яні знаряддя праці, знайдені неподалік. Приблизно у ХШ-ХІVст. село було розташоване на лівому березі річки Буян, що північніше, ніж зараз, поселення було досить багате.
Переміщення відбулося після татаро-монгольського нашестя. Збереглися перекази, що біля села, на місці нинішнього кладовища, стояла церква. Коли в 1240 р. татаро-монголи захопили Київ і підходили до села, жителі винесли всі коштовні речі з церкви і кинули їх у болото (тепер це ставок у центрі Королівки). Загарбники спалили все та пішли на захід. Уцілілі жителі заснували нове село в іншому місці. Про вірогідність цих переказів свідчить той факт, що у 1840 р. в болоті було знайдено великий церковний дзвін; у 1957 р. було зведено церкву, яку згодом назвали Миколаївською.
У центрі села розташований могильник XIII ст. - часів нашестя татаро-монголів. Нині тут стоїть магазин, а ще раніше був клуб. Коли в 1926 р. будували клуб, то викопали багато черепів людей різного віку і статі, а також кам'яне та рогове намисто. Черепи людей знаходили тут і в 1962 р., коли прокладали через село шосейну дорогу.
Найдавнішим старожили називають прізвище Левченко.
З історичних архівів відомо, що нинішня назва села походить від імені його власника Кароля Тишкевича, який придбав цю землю в Харлінських. Приблизно у XVII ст. Кароль назвав село своїм ім'ям, тож правильно було б іменувати його Каролівкою. Невдовзі Харлінський вирішив повернути село назад, а оскільки грошей в нього не було, звернувся до Овруцького базилянського монастиря, який допоміг йому виплатити борг. Харлінський так і не зміг розрахуватися з монастирем, тож подарував йому село.
Наприкінці XVIII ст. Королівка належала Маршицьким. Сам Маршицький був почесним опікуном Київської гімназії. Після його смерті село перейшло до сина Любомира Ксаверійовича.
Згодом помістя продали Феліції Модзелевській. Тож до реформи 1861 р. жителі села були кріпаками. Поміщиця Модзелевська після смерті чоловіка продала землю Савченку, який у свою чергу перед російсько-японською війною розпродав землі поміщику Каленському, багатію Омельчуку Якову, липівському попу Жуковському, нотаріусу з Макарова та іншим багатіям.
Отже, перед революцією 1917 р. великих поміщиків у селі не було. Проте були великі селянські господарства, що мали десятки гектарів землі, сільськогосподарські машини. До початку колективізації люди проживали хуторами (родинами). У селі були молоко-пункти та маслозавод, олійниця (олію брали з кользи, яку вирощували у великій кількості). Також було два вітряних млини, один навпроти кладовища, інший - по теперішній вулиці Петровського. У 1984 р. на городі, за хатою М.Г. Міщенка, розкопали фундамент від вітряка. Але здебільшого борошно мололи на Волосені в господаря Ларіна. Про промислові підприємства відомо, що у XIX ст. в центрі села був винокурний завод. Це місце називають Винниця.
Після громадянської війни активну роль у селі відігравав комнезам. Оскільки панської землі не було, то комнезам розподіляв між малоземельними селянами так звану лісофонівську землю, встановлював розміри продподатку тощо.
У 1923-1934 рр. були організовані споживче, кредитове, молочарське товариства, які кооперували жителів села для збуту сільськогосподарської продукції, а також постачали їм промислові товари. Так, кредитове товариство надавало гроші, сільськогосподарські машини, сортовий посівний матеріал, реманент, племінну худобу. Селяни повертали кредити грошима.
У 1929 р. ініціативна група з п'яти осіб створила комуну "Ленінський шлях", до якої входили, зокрема, Т.С. Степанчук, П.Н. Заєць, С.П. Левченко. Незабаром членами комуни стали приблизно 85% господарств села. У 1932 р. комуну було реорганізовано в колгосп. Разом з тим у селі виник другий колгосп.
Отже, перед Великою Вітчизняною війною і після неї, аж до 1950 р., в селі було два колгоспи. Після укрупнення вони об'єдналися в колгосп "Росія".
Першим головою колгоспу "Ленінський шлях" був Терентій Ісакович Степанчук. Під час колективізації на селі йшла жорстока боротьба. У 1930 р. проходило розкуркулювання. На загальних зборах села було затверджено списки розкуркулених - визначено 28 господарств. З активу було створено спеціальні бригади, які проводили розкуркулювання. Люди, звісно, чинили опір, було вбито активіста села Д.М. Петренка.
Перед Великою Вітчизняною війною своїми досягненнями славилися передовики колгоспного виробництва. Серед них А.М. Сидоренко нагороджена медаллю "За трудову доблесть", Ф.А. Заєць неодноразово премійована колгоспом за добру працю.
У 1941 р. частина жителів працювала на будівництві військового аеродрому в районі м. Києва.
Німецько-фашистські загарбники (розвідка мотоциклістів) уперше з'явилися в селі 14 липня 1941 р.
Далі за Королівку розгорілися жорстокі бої, що тривали декілька тижнів. Бої в липні-серпні 1941 р. проходили в основному на полях поміж селами Королівкою і Наливайківкою. Основна маса жителів села перебувала в цей час у Ніжиловському лісі. Багато хто з місцевих жителів допомагав партизанам одягом та продуктами.
Окупація тривала до 8-9 листопада 1943 р. Німці завдали величезних збитків господарству і культурі села, чинили звірства і злочини над людьми, Повісили голову колгоспу Петра Івановича Шкоденка, закатували Ничипора Прокоповича Зайця. 150 жителів Королівки фашисти вивезли на рабську працю до Німеччини. Окупанти спалили приміщення семирічної школи, майже всі колгоспні будівлі, знищили колгоспний сад площею 180 га, колгоспну ферму, спалили 178 хат. Заарештовано й розстріляно 15 підпільників. 483 чоловіки з Королівки пішли на захист Вітчизни, 186 з них загинуло на полі бою, 367 нагороджені орденами та медалями СРСР.
Після закінчення війни тривало відродження села. У 1964 р. відкрито Будинок культури, а в 1967 р. побудовано нове приміщення школи-десятирічки.
На 1968 р. в селі діяли фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, дитячий садок, універмаг, підвісна дорога на птахоферму, пожежне депо.
У 1986 р. в Королівці побудовано 165 будинків для переселенців з Чорнобильської зони.
У 2000 р. утворено СВК "Росія". Також на території села діє ДП "Сортнасіннєовочі".
Церкву Казанської Божої Матері збудовано жителями села під час фашистської окупації. На місці нинішнього храму стояв великий дерев'яний, що мав позолочений купол і великий шпиль. Церкву розібрали перед війною. Люди не хотіли цього робити, багатьох тоді було заарештовано. Під час війни німці забрали деревину на будівництво окопів у с. Голе (с. Жовтневе) та с. Дружню Бородянського району.
У 60-х роках на місцевому цвинтарі збудовано пам'ятник воїнам, загиблим під час Великої Вітчизняної війни. У центрі села височить пам'ятник воїнам-односельцям, які загинули під час війни. Історію Королівки зберігає краєзнавчий музей.

Ферма - село, розташоване за 5 км від с. Королівка.
Площа населеного пункту - 80 га.
Населення становить - 125 осіб; 74 двори.
Село засновано на початку XIX ст.
У роки Великої Вітчизняної війни 29 односельців полягли на полі бою. У Фермі є братська могила 28 радянських воїнів, які загинули в боях у листопаді 1943 р.

Новомирівка - село, розташоване за 7 км від с. Королівка.
Площа населеного пункту - 54 га.
Населення становить - 23 особи; 49 дворів.
У роки Великої Вітчизняної війни загинуло 40 новомирівців.

 

Анонси подій

Підтримай Українську армію!
Зателефонуй або надішли смс на номер: 565, один дзвінок або СМС - 5 грн. - єдиний номер для всіх мобільних операторів.

Телефони “гарячих ліній” за якими громадяни можуть надавати інформацію про можливі загрози та факти порушень їх прав і свобод:
Макарівська райдержадміністрація: (04578) 5-14-44, Макарівське ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області: (04578) 5-24-70, 5-12-70, 102; Народна самооборона Макарівського району: 068-838-81-98.

"Гаряча лінія"
При Макарівській районній державній адміністрації цілодобово діє «гаряча лінія» за телефоном: 5-14-44, що дає можливість громадянам України (в тому числі з АР Крим та східних областей країни) оперативно отримувати достовірну інформацію, відповіді на поставлені запитання.

"Телефон довіри"

При Макарівській районній державній адміністрації діє «телефон довіри» за телефоном: 5-35-55, з метою оперативного реагування на повідомлення громадян, невідкладного вжиття заходів до припинення неправомірних дій, поновлення прав і свобод громадян.

Телефон «гарячої лінії» управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації: 5-25-86

Центр надання адміністративних послуг при Макарівській районній державній адміністрації здійснює прийом суб’єктів звернення у понеділок, середу, п'ятницю, суботу з 8.30 до 15.30, у вівторок та четвер з 13.00 до 20.00, вихідний день: неділя.

Щосуботи, на центральних ринках смт Макарів та с. Бишів проходитимуть ярмаркові заходи. Запрошуються всі бажаючі.