Історія с. Забуяння

e-mail Друк PDF

село ЗАБУЯННЯ
до складу забуянської сільської ради входять
села МАКАРЇВСЬКА БУДА, СОБОЛІВКА, ВОЛОСІНЬ

Забуяння – село, центр сільської ради. Розташоване за 20 км від районного центру та за 70 км на північний схід від обласного центру. Найближча залізнична станція Буян – за 2 км.
Площа населеного пункту - 327 га.
Кількість населення – 590 осіб, дворів - 464.
День села – 14 жовтня.

Село Забуяння виникло в 1616 р., як згадує про те уніатський митрополит Рутський. Він пише, що в цьому році Стефан Лозка відняв від Межиловичів (Ніжиловичів) 2 милі і побудував там Ситняки, а син Христофора Макаревича,  Микола Макарович, силою відняв від кафедри уніатів Межиловичів і на "Виселиці Буяниця" для себе заселив село виведеними людьми.
Згодом Забуяння почало належати Макарівському помістю. Землі тут були не дуже зручні: протікала річка Гульва, розташоване болото, яке називалося Буян. Це болото збирало води з усіх лісів, які оточувало село. Поступово люди обживалися. Основними видами заняття були землеробство, скотарство, полювання, рибальство, торгівля.
У 1772 р. Каетан Расцішевський побудував тут дерев'яну Покровську церкву. В другій половині XX ст. тут проживало 470 православних, 212 католиків, 55 євреїв та 129 ревізійських селян. У ці часи відомі лише два прізвища священників - Павла Гучинського та Стефана Мовзолевського. У 1861 р. в Забуянні була відкрита церковноприходська школа. Спочатку це була школа з однорічним, а згодом - із трирічним навчанням. Навчання було безкоштовне, але не обов'язкове. Викладання велося російською мовою.
Після реформи 1861 р. про скасування кріпосного права, селяни одержали волю та право придбати землю. Не збереглися дані про кількість і суму виплат, але відомо, що ціни на землю були досить високі.
У 1875 р. Забуяння почало дробитися. Частина людей поселилася в Кодрі, Буді, Соболівці. В цьому ж році Забуяння разом з навколишніми селами і 5807 десятинами різної землі було куплено С.Т. Єремеєвим, який взяв для цього позику в Київському земельному банку. Потім він продав торговцям-євреям на зруб 5000 десятин лісу до 1 січня 1914 р. Після смерті Єремеєва помістя було визнано банком для публічного продажу. Його придбали різні люди, серед яких - і селянин Аврамчук. У 1907 р. Яків Григорович Хитриченко побудував тут винокурний завод.
У 1910 р. за клопотанням пана М.С. Єремеєва і на його кошти в селі було побудоване нове, значно більше приміщення для школи.
Період з 1917 р. по 1920 р. був надзвичайно складним - розпочалася правова боротьба за владу: Тимчасовий уряд, центральна влада, більшовики, австро-німецька окупація, банда Орлика, петлюрівці, денікінці, білополяки, і в 1920 р. на Макарівщині утвердилася радянська влада. Було обрано ревком та комнезам на чолі з Л.П. Марченком.
У 1923 р. було створено комсомольський осередок. В лютому цього ж року 15 родин селян-бідняків на чолі з Л.А.Брацейком об'єдналися в трудову сільськогосподарську артіль "Надія", а в 1924 р. вони організували комуну.
У 1920 р. почалася колективізація села. Оскільки селяни не бажали йти в колгосп, то їх заганяли силою. Почалася боротьба з так званими "бандитами", людьми, які хотіли працювати на землі самостійно. "Куркулів" висилали до Сибіру, арештовували тих, хто виступав проти колгоспів.
З існуючої комуни в 1929 р. утворили колгосп "Першотравневий", а згодом його перейменували у "Третій Вирішальний", який об'єднав понад 300 дворів. Першим головою був Петро Юхимович Євтушенко.
У 1930 р. було заарештовано одноосібників І.Й. Савченка, М.П. Герасименка, Е.О. Брацейка та ін. Лише голод 1932-1933 рр. загнав селян у колгосп. Але вже в 1937 р. були заарештовані та засуджені "трійкою" до розстрілу колгоспники В.Ф.Гвоздиковський, І.М.Герасименко та робітник З.І.Згурський. До ув'язнення були засуджені учитель А.Я. Єрмаченко та ін.
У 40-х роках село продовжувало розвиватися. У 1935 р. місцеву школу реорганізовано в середню. Багато молоді з навколишніх сіл там навчалося. В ці ж роки поруч із селом збудована залізнична гілка станцій Спартак -Буян.
У Забуяння був проведений телефонний зв'язок і радіо. У 1935 р. вперше демонструвався звуковий фільм "Чапаєв".
Мирна праця та життя забуянців перервала війна. Фронт швидко наближався до Макарівщини. Значну частину чоловічого населення було мобілізовано до Червоної армії. Мирне населення брало участь у спорудженні оборонних укріплень по р. Тетерів. Уже 10 липня 1941 р. німці захопили Макарів та інші села району. Оборону Забуяння та прилеглих територій здійснював 62-й гірсько-стрілецький корпус Червоної армії. Героїчно билися воїни-артилеристи батареї лейтенант Федоніна, які загинули і поховані в Забуянні.
Для забуянців з кінця липня 1941 р. почав ся тяжкий період окупації. Школа була за крита та перетворена на відділок поліції, комендатуру та шпиталь. Люди працювали н окупантів, а частина молоді була вивезена н роботи до Німеччини. У 1941 р. в селі під керівництвом командира Червоної армії капітана Миколи Ничипоровича Брацейка (загинув, похований у Забуянні) була створена підпільна група, що мала зв'язки з Київською підпільною організацією „Дніпровець” та партизанським загоном, яким командував капітан Сергій Лаврентійович Лішевський.
У грудні 1942 р. через Забуяння проходив партизанський загін Сабурова, а в 1943 р. діяли месники С.А. Ковпака. У тому ж році був організований місцевий партизанський загін на чолі з колишнім головою сільське ради Миколою Макаровичем Колосом 19 квітня 1943 р. загони Колоса і Лішевського об'єдналися і розгромили гестапівський батальйон та районну поліцію. За допомог партизанам у Забуянні було розстріляні 57 його мешканців. 76 юнаків та дівчат фашисти забрали до Німеччини. Всю сім'ю у т. ч. малолітніх дітей, партизанського командира Д.К. Колоса було розстріляно.
6 листопада 1943 р. було звільнено Київ, а через декілька днів - і весь Макарівський район. Війна покотилася далі. У боях з німецько-фашистськими загарбниками воювали близько 300 жителів села, 115 з них, нагороджено за мужність і відвагу орденами та медалями, 131 житель загинув. Ті, хто вижив, по верталися до праці. Зокрема Заглинський Іван Федорович, бойовий шлях якого розпочався в перші дні війни: гіркота відступу Сталінградська битва, участь у десантній Керченській операції, охорона керівництва трьох країн - СРСР, США та Великобританії під час конференції у Тегерані 1943 р., Львівсько-Сандомирська операція, штурм Берліну; та визволення Праги - ось неповний перелік героя-танкіста із Забуяння! Як результат подвигу - орден Слави III ст., два ордени Червоної Зірки, орден Вітчизняної війни, дві медалі "За відвагу" та багато інших нагород.
З вересня 1944 р. відновила діяльність школа. За короткий період були побудовані близько 60 індивідуальних житлових будинків, сільбуд, дитячі ясла, тваринницькі приміщення колгоспу "Нове життя", сільський клуб на 200 місць, аптека.
З 1952 р. у селі діє поштове відділення, з 1958 р. – дільнична лікарня з хірургічним. терапевтичним. гінекологічним відділеннями, пологовий будинок. З 1964 р. по 1967 р. головним лікарем медичної установи працював Буренко Георгій Володимирович.
У 1952 р. в Забуянні було встановлено пам'ятник воїнам Радянської армії.
У 1958 р. створено колгосп "Україна", яке у березні 2000 р. було реорганізовано в товариство. Найвищих показників господарство досягло за час правління Скубко Людмили Степанівни в 1971-1977 рр.
У 1966 р. встановлено обеліск на честь жителів села, які загинули від фашистських репресій; у 1967 р. – меморіальні плити з іменами.
У 1986 р. забуянці прийняли переселенців о зони ЧАЕС. Будівельні бригади з Чернівців та Закарпаття звели 90 будинків, баню, їдальню, дитячий садочок, три магазини, гуртожиток для 127 переселенців.
У 1987 р. було збудовано школу. Нині це загальноосвітня школа І-Ш ст. З дня відкрит¬тя і по сьогодні очолює школу Кошман Іван Євгенович.
З 1987 р. в селі почало працювати Забуянське лісництво.
З 2010 р. сільську раду очолює Потапенко Ніна Михайлівна. Всі села сільської ради газифіковані, вулиці освітлені. В с. Забуяння розпочато будівництво критого ринку, церкви, здійснено великі ремонтні роботи дитячого садочка, амбулаторії, школи.
Видатні люди. доля і життя яких пов'язані із Забуянням:
Гнат Петрович Майстренко - письменник, народився в 1934 р. у Забуянні, похований теж у рідному селі;
Йосип Сигизмундович Аугліс - механізатор, кавалер ордена Леніна та інших нагород;
Георгій Володимирович Буренко - доктор медичних наук, професор, працював голов¬ним лікарем Забуянської лікарні;
Володимир Більський - доктор стоматологічних наук, професор, уродженець Забуяння, нині покійний.

Макарівська Була - село, розташоване за 7 км від центру сільської ради с. Забуяння. Відстань до районного центру - 29 км, до обласного - 77 км.
Площа населеного пункту - 93 га.
Кількість населення – 70 осіб, дворів - 115.
День села - друга неділя червня.

Перші жителі на місці сучасної Макарівської Буди з'явилися в 40-60-х роках ХГХ ст. У 1885 р. тут вже було 19 хат. Назва села походить від слова "буда" - місця в лісі, де виробляються деревне вугілля, поташ, сода.
Радянську владу було встановлено ще в 1917 р., але проіснувала вона недовго.
У 1920 р. було організовано комнезам. Потім була спроба організувати селян у колгосп. За опір радянській владі було заарештовано в 1930 р. двох одноосібників. У 1937 р. були розстріляні А.А. Мілевська та колгоспник Ф.Г. Свинцицький. Всі вони були поляками.
У перші дні війни в районі села майже місяць тривали бої. 150 жителів брали участь у війні, всі нагороджені орденами та медалями. У 1941-1943 рр. в селі діяла підпільна організація на чолі з Іваном Андрійовичем Хитриченком. У 1943 р. в село прийшли партизани з'єднання С.А. Ковпака.
З визволенням села від фашистської окупації почав знову діяти колгосп ім. Чапаєва.
У 1968 р. було побудовано ФАП.
22 вересня 1928 р. у селі народився письменник, поет Флоріан Цезарович Мілевський.

Соболівка - село, розташоване за 9 км від центру сільської ради с. Забуяння. Відстань до районного центру - 27 км, до обласного -79 км.
Площа населеного пункту - 72 га.
Кількість населення – 55 осіб, дворів - 95.
Село засноване близько 1875 р. Є згадка, що Паді Кодру, Буду і Соболівку купив С.Т. Єремєєв.
У роки Великої Вітчизняної війни загинуло 17 жителів села.

Волосінь - село, розташоване за 2 км від центру сільської ради с. Забуяння. Відстань до районного центру - 22 км, до обласного -72 км.
Площа населеного пункту - 47 га.
Кількість населення – 62 особи, дворів - 60.
Село засноване на початку XX ст. У часи Великої Вітчизняної війни з цього невеличкого села загинули 4 жителі.

Останнє оновлення на Понеділок, 04 квітня 2011, 10:05  

Анонси подій

Підтримай Українську армію!
Зателефонуй або надішли смс на номер: 565, один дзвінок або СМС - 5 грн. - єдиний номер для всіх мобільних операторів.

Телефони “гарячих ліній” за якими громадяни можуть надавати інформацію про можливі загрози та факти порушень їх прав і свобод:
Макарівська райдержадміністрація: (04578) 5-14-44, Макарівське ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області: (04578) 5-24-70, 5-12-70, 102; Народна самооборона Макарівського району: 068-838-81-98.

"Гаряча лінія"
При Макарівській районній державній адміністрації цілодобово діє «гаряча лінія» за телефоном: 5-14-44, що дає можливість громадянам України (в тому числі з АР Крим та східних областей країни) оперативно отримувати достовірну інформацію, відповіді на поставлені запитання.

"Телефон довіри"

При Макарівській районній державній адміністрації діє «телефон довіри» за телефоном: 5-35-55, з метою оперативного реагування на повідомлення громадян, невідкладного вжиття заходів до припинення неправомірних дій, поновлення прав і свобод громадян.

Телефон «гарячої лінії» управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації: 5-25-86

Центр надання адміністративних послуг при Макарівській районній державній адміністрації здійснює прийом суб’єктів звернення у понеділок, середу, п'ятницю, суботу з 8.30 до 15.30, у вівторок та четвер з 13.00 до 20.00, вихідний день: неділя.

Щосуботи, на центральних ринках смт Макарів та с. Бишів проходитимуть ярмаркові заходи. Запрошуються всі бажаючі.