Історія с. Гавронщина

e-mail Друк PDF

село ГАВРОНЩИНА

Гімн

Гавронщина мила і рідна земля!
Такої на світі більше нема.
Радіє та квітне наша земля
Буйні ліси та безкрайні поля!
Гавронщина - ти Батьківщина моя!
Вічна пам'ять і слава в минулих роках
В день Святого Миколи родивсь наш земляк
Радянський герой - з добрим серцем солдат.
Гавронщина щедра, багата земля
Безкраї пшеничні та житні поля.
Радіє та квітне весною земля
Ми йдемо в щасливе ясне майбуття.

Слова та музика А. Єзерніцької

 

Гавронщина - село, центр сільської ради, розташоване за 5 км від районного центру та за 37 км від обласного центру. Через село протікає річка Здвиж.
Найближча залізнична станція - Клавдієво, 19 км. Основні дороги, що проходять через село Гавронщина, - Макарів-Київ, Макарів - Клавдієво.
Площа населеного пункту - 232 га, кількість дворів - 567.
Населення - 869 осіб.

Село виникло приблизно у кінці XVII ст. та належало до Макарівського повіту.
У період національно-визвольної війни 1648-1654 рр. окремі жителі села брали участь у боротьбі проти гніту Речі Посполитої на Київських землях під керівництвом Богдана Хмельницького. Також селяни брали участь у козацько-селянському повстанні 1664-1665 рр., а у XVIII ст. - в гайдамацькому русі, що розгорнувся на Макарівщині, в районі Фастова, Василькова.
У 1813 р. Людовіка Казимирівна Расцішевська одружилася з князем О.П. Трубецьким та отримала в придане село Гавронщину і Майданівку Бородянського району. Переїхавши з Макарова Людовіка вирішила жити тут, тому в селі було зведено красивий маєток, магазин, три водяні млини, мідний завод, який проіснував до середини XIX ст. На той час в селі проживало 504 особи.
Як відомо, князь О.П. Трубецький мав відношення до декабристів, зокрема, його брат Сергій Петрович був керівником повстання. Олександр Петрович спалив багато документів своїх братів Сергія та Петра, яким загрожувала смерть. Не можна було допустити, щоб документи потрапили до рук поліції. Але братів заарештували, які до того приїздили до Гавронщини, і тому після 1825 р. Трубецький постійно жив у своєму маєтку, не від'їжджаючи до Петербурга. Сам він був членом відомої в Росії масонської ложі "Об'єднаних слов'ян", заснованої на початку XIX ст. і яка потім увійшла до складу Великої ложі "Астреї". Членом ложі також був батько його дружини Казимир Расцішевський. Від шлюбу народилися два сини - Володимир і Петро, дві дочки - Дарина і Марія.
У першій половині XIX ст. князем Трубецьким була побудована і перевезена з Києва церква в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці. Наприкінці цього ж століття побудована школа, що була звичайною дерев'яною хатою. Тут знаходилась і бібліотека. Також князь побудував і винокурний завод.
Гавронщина перейшла у спадщину до П.О. Трубецького, сина Олександра Петровича. А дочка Дарина вийшла заміж за Розеслава Рильського і стала прабабкою Максима Рильського.
Сім'я Трубецьких багато зробила для селян, пом'якшуючи для них феодальні умови.
Рід Трубецьких з гідністю продовжив онук Петра Олександровича - лікар Володимир Петрович. Він відкрив для селян безкоштовну лікарню, де лікувалися люди з інших сіл. Помер він у 1932 р. і похований у м. Ірпінь. Його дочка Марія - остання княжна Трубецька - померла у 1975 р. в Києві.
У 1848 р. у селі відбулися масові заворушення селян у зв'язку із введенням інвентарних правил.
Після революції 1917 р. селяни розділили панську землю між малоземельними. Будівлю маєтку Трубецьких розібрали. А у 1920 р. в селі була встановлена радянська влада.
У 1921 р. при сільській раді відкрито хату-читальню.
У 1929-1930 рр. почалася суцільна колективізація. А наступні 1932-1933 рр. були голодними, як і по всій Україні. Селяни зруйнували могилу Трубецького в пошуках скарбів, щоб обміняти на хліб.
У 1934 р. відкрито завод з видобутку і переробки торфу.
У 1942-1943 рр., під час німецько-фашистської окупації, в Гавронщині діяла підпільна організація з 42-х патріотів. Підпільники збирали інформацію про ворога, розповсюджували листівки серед населення про становище на фронтах, забезпечували партизан продуктами, ліками тощо. Крім того, тісно співпрацювали з підпільними групами інших сіл району. Найбільш активних і відомих з них фашисти закатували. Це: С.Д. М'якшило, В.В. Єлісєєв, О.К. Чумак, І.П. Чуприна, М.І. Шевчук, В.Ю. Шишацький, В.К. Волощенко.
10 липня 1941 р. німецькі окупанти захопили Макарів, Гавронщину та інші села району. Під час окупації населеного пункту на примусові роботи в Німеччину було вивезено 9 дівчат і 2 юнаки. На фронтах було понад 250 воїнів-односельчан, з яких 150 осіб не повернулося. Гавронщина була звільнена від окупантів 8 листопада 1943 р. вошами 136-го стрілецького полку 42-ї гвардійської стрілецької дивізії. Відступаючи, фашисти спалили маєток Трубецьких, де на той час була школа. У селі народився Герой Радянського Союзу Новик Микола Петрович, який загинув у 1944 р. В селі у 1979 р. йому відкрито обеліск. У 1949 р. побудовано клуб, у 1954 р. - пам'ятник героям війни. Посаджено 560 га хвойних лісів.
Гавронщинці брали активну участь у ліквідації аварії на ЧАЕС 1986 р. Було зведено 190 будинків для переселенців із Чорнобильської зони.
На сьогодні на території села функціонують загальноосвітня школа І-ІІ ступенів ім. М.П. Новика, Будинок культури, бібліотека, амбулаторія, поштове відділення, філія Ощадбанку, працює фольклорно-етнографічний ансамбль, салон-виставка продажу товарів народного промислу, кафе-бар, продовольчі та господарчі магазини, сервісний центр-автомагазин-перукарня. Працюють підприємства: ПП "Алта", ПП Алтатранс", ПП "Лендтранс", ДП "Гавронщинаторф".

Останнє оновлення на Вівторок, 22 березня 2011, 14:59  

Анонси подій

Підтримай Українську армію!
Зателефонуй або надішли смс на номер: 565, один дзвінок або СМС - 5 грн. - єдиний номер для всіх мобільних операторів.

Телефони “гарячих ліній” за якими громадяни можуть надавати інформацію про можливі загрози та факти порушень їх прав і свобод:
Макарівська райдержадміністрація: (04578) 5-14-44, Макарівське ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області: (04578) 5-24-70, 5-12-70, 102; Народна самооборона Макарівського району: 068-838-81-98.

"Гаряча лінія"
При Макарівській районній державній адміністрації цілодобово діє «гаряча лінія» за телефоном: 5-14-44, що дає можливість громадянам України (в тому числі з АР Крим та східних областей країни) оперативно отримувати достовірну інформацію, відповіді на поставлені запитання.

"Телефон довіри"

При Макарівській районній державній адміністрації діє «телефон довіри» за телефоном: 5-35-55, з метою оперативного реагування на повідомлення громадян, невідкладного вжиття заходів до припинення неправомірних дій, поновлення прав і свобод громадян.

Телефон «гарячої лінії» управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації: 5-25-86

Центр надання адміністративних послуг при Макарівській районній державній адміністрації здійснює прийом суб’єктів звернення у понеділок, середу, п'ятницю, суботу з 8.30 до 15.30, у вівторок та четвер з 13.00 до 20.00, вихідний день: неділя.

Щосуботи, на центральних ринках смт Макарів та с. Бишів проходитимуть ярмаркові заходи. Запрошуються всі бажаючі.