Історія с. Карашин

e-mail Друк PDF

село ВЕЛИКИЙ КАРАШИН

Великокарашинській сільській раді підпорядковано
село МАЛИЙ КАРАШИН

Великий Карашин - село, центр сільської ради. Розташоване у західній частині Макарівського району, на правому березі річки Здвиж. Відстань до районного центру -25 км., до обласного - 75 км. Автотраса Київ - Львів - 7 км. Найближча залізнична станція - Буян за 25 км.
Площа населеного пункту - 285 га. Кількість населення 728 осіб.
День села - свято Святої Трійці. З давніх-давен на території села розміщувалися багатолюдні поселення. Про це свід¬чать знайдені знаряддя праці та рештки поселень доби пізнього неоліту.
Місцевість, де раніше знаходилося слов'янське поселення, була .зручним для оборони мл ворога. Оскільки береги річки Здвиж зближені, татари вирішили побудувати переправу. Одночасно поряд зростала фортеця для татарського володаря на ім'я Карашин. Потім ця назва закріпилася за селом, а маленька річечка, де стояла охорона, стала зватися Карашинкою.
Отже роком заснування села Великий Карашин вважається 1242 рік.
Природно вигідна для захисту від ворога місцевість була укріплена у стародавні часи млами і ровами, їх сліди і до сьогодні видно за місці, де колись стояла церква.
Частина Карашина, що лежить вище по річці Здвиж і відокремлена полем з півкілометра, називається Малим Карашином.
На початку XVI ст. Карашин належав до маєтності Лаських, які були нащадками Макаревичів. З другої половини XVI ст. був у масності князів Острозьких, а вже в 1604 р. став власністю Фронцкевичів-Радзімінських. V 1633 р. власником Карашина став Вацлав Жмієвський, ловчий київський. Потім нале¬жав до Макарівської маєтності Макаревичів. У 1640 р. село докупив до рожівської маєтності Миколай Цетнер - католик-кріпосник. Часом між ним і селянами виникали сутички. Селян підтримували міщани, які жили в Рожеві і Карашині. Відчувалося наближення народної бурі, і Цетнер темної ночі 1648 р. втік з Рожева.
На початку XVIII ст. Карашином і навко¬лишніми селами володіли Ігнатій Сапега і його дружина Анна. Після смерті Сапеги Карашинська маєтність належала Харлін-ським по 1802 р. Потім обидва Карашини, Червона Слобода, Копіївка, Юрів та інші заселені пункти були продані Ліберію Сабанському. Після його смерті Карашин належав його синам: Костянтину, Кіндрату, Станіславу та їх сестрі Іполіті.
У 1848 р. у Великому Карашині мав місце виступ селян, викликаний введенням інвер-тарних правил. Виступ був придушений збройною силою. У 1900 р. село належало Никифору Прохоровичу Озерському. У ньому були православна церква, церковно-приходська школа, водяний млин з трьома робітниками, що належав власнику володіння Озерському, запасний хлібний магазин, в якому на 1 січня 1900 р. було хліба озимого 221 центнер і ярового 110 центнерів. Пожежно-охоронна частина складалася з трьох бочок, 8 багрів, 6 драбин, що утримувалося за рахунок товариства села.
У січні 1918 р. встановилася радянська влада. Першим органом радянської влади був створений у тому ж році ревком на чолі з М. Куликом. Активним учасником був Д.А. Ткач.
Весною 1929 р. у селі Карашин на землях селян і одноосібників було вирішено створити ТСОЗ. На початку 1931 р. повністю завершено колективізацію. Колгосп у с. Великий Карашин було названо ім. Чубаря. Одночасно був створений колгосп "12 років Жовтня" у с. Малий Карашин.
Згідно з даними, в роки голодомору 1932-1933 рр. у Карашині померло 65 мешканців. А насправді про кількість померлих ніхто не знає, оскільки облік не вівся.
Перший трактор "Фордзон" з'явився на колгоспних полях у 1934 р. Першими трактористами були М. Ткач, Марко І. М. Силки.
У 1938 р. колгосп ім. Чубаря було перейменовано на "Комунар".
22 червня 1941 р. мирна праця людей була перервана Великою Вітчизняною війною. Більше 290 карашинців пішли на захист Батьківщини. На початку липня 1941 р. село було окуповане фашистами. 45 юнаків і дівчат вивезено на каторгу в Німеччину (із партійного архіву Київського обкому КПУ). Темна ніч окупації тривала аж по 8 листопада 1943 р. Село було звільнено воїнами 136-го стрілецького полку 42-ої гвардійської стрілецької дивізії. Лінія фронту знаходилася у селі по 23 грудня 1943 р. Воїни Радянської армії утримували плацдарм правого берега річки Здвиж, проявляючи в боях безмежну доблесть. За цей час загинуло 44 воїни, які були поховані на кладовищах, а нині у братській могилі. 151 житель села загинув на фронтах війни. 198 жителів села нагороджені орденами і медалями: орденом Червоної Зірки - С.В. Янчук; орденом Слави - М.В. Сосненко, В.В. Кирик, Г.І. Богдан. У центрі села поставлено пам'ятник воїнам та меморіальні плити, на яких викарбовані імена загиблих.
Як тільки село було звільнено від фашистів, жителі під керівництвом активістів О.І. Баранського, І.С. Ткача, С.Г. Тарасюка, І.І. Орлюка, Л.З. Медвідь приступили до відбудови зруйнованого господарства. У 1951 р. відбулося укрупнення колгоспу "Комунар" і "12 років Жовтня" с. Малий Карашин. У 1955 р. до колгоспу "Комунар" ще приєднали сусідній колгосп "300-річчя возз'єднання України і Росії" с. Червона Слобода. Всього землі в колгоспі стало 3575 га.
У 1955 р. побудовано Будинок культури, проведено радіо і телефон, почали з'являтися телевізори.
14 лютого 1994 р. на загальноколгоспних зборах колгосп "Комунар" було реорганізовано в КСП "Карашин", а 6 березня 2000 р. - у ТОВ "Карашин". 15 грудня 2004 р. господарство ввійшло до складу ТОВ "Агрофірма Київська", с. Маковище. У 1986 р. до села з'їхалися будівельники з Рівненської та Івано-Франківської областей для побудови 295 будинків садибного типу для переселенців з села Нові Шепеличі Чорнобильського району. На сьогодні сільську раду очолює Волошин Петро Степанович.
У селі працюють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дитячий НВЗ "Калинка", фельдшерсько-акушерський пункт, Будинок культури, бібліотека, філія Ощадбанку, відділення зв'язку, 6 магазинів, 2 кафе, сільське КП "Карашинсількомунгосп".
Села й установи на території сільської ради газифіковані, мають якісний цифровий телефонний зв'язок з виходом в Інтернет. всі вулиці села освітлені у нічний час.
До 675-ої річниці села Великий Карашин. яку відзначали в 2007 р., збудовано нове приміщення Свято-Троїцького храму.
Малий Карашин - село, розташоване за З км від центру сільської ради.
Площа населеного пункту - 159 га. Населення - 390 осіб.
Вперше село Новий Карашин (разом зі Старим Карашином) згадується при розгляді судової справи за право власності Карашинським ключем між поміщиками Юзефом Головінським і Антонієм Харлінським у 1787 р. У першій половині XIX ст. за обома Карашинами закріпилися назви "Великий" і "Малий".

Останнє оновлення на Понеділок, 14 березня 2011, 15:36  

Анонси подій

Підтримай Українську армію!
Зателефонуй або надішли смс на номер: 565, один дзвінок або СМС - 5 грн. - єдиний номер для всіх мобільних операторів.

Телефони “гарячих ліній” за якими громадяни можуть надавати інформацію про можливі загрози та факти порушень їх прав і свобод:
Макарівська райдержадміністрація: (04578) 5-14-44, Макарівське ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області: (04578) 5-24-70, 5-12-70, 102; Народна самооборона Макарівського району: 068-838-81-98.

"Гаряча лінія"
При Макарівській районній державній адміністрації цілодобово діє «гаряча лінія» за телефоном: 5-14-44, що дає можливість громадянам України (в тому числі з АР Крим та східних областей країни) оперативно отримувати достовірну інформацію, відповіді на поставлені запитання.

"Телефон довіри"

При Макарівській районній державній адміністрації діє «телефон довіри» за телефоном: 5-35-55, з метою оперативного реагування на повідомлення громадян, невідкладного вжиття заходів до припинення неправомірних дій, поновлення прав і свобод громадян.

Телефон «гарячої лінії» управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації: 5-25-86

Центр надання адміністративних послуг при Макарівській районній державній адміністрації здійснює прийом суб’єктів звернення у понеділок, середу, п'ятницю, суботу з 8.30 до 15.30, у вівторок та четвер з 13.00 до 20.00, вихідний день: неділя.

Щосуботи, на центральних ринках смт Макарів та с. Бишів проходитимуть ярмаркові заходи. Запрошуються всі бажаючі.